Привіт, мій Києве. Зі мною все гаразд. Я вже дома. Ну… не сварись, не ображайся, я скоро, зовсім скоро.
Якщо чесно я б тебе не покидала, але у мене рідні, які переживають, послухай мене. А знаєш Києве, я тебе не таким пам’ятаю: з купами сміття, барикадами та злими, жорстокими людьми, які біжать в хаосі. Зараз ти лякаєш, відштовхуєш мене….
Мені страшно Києве. Але я тебе любила різним і в спеку, і в грозу, і в темну ніч, і на світані, то хто сказав, що я зараз тебе розлюблю?
Я знаю, що зараз тобі не легко і ти також не чекав цих подій. А знаєш Києве ти мені і зараз подобаєшся з такою силою та незламністю ти імпонуєш мені ще більше.
Вчора я їхала на потязі без макіяжу, правда ти мене ще без нього не бачив, а я також можу тебе здивовувати. Давай хоч на хвилинку усміхнись.
Минулої ночі я їхала не від тебе, тікала не від тебе, а для тебе, щоб тобі було легше боронити свої кордони.
Давай я витру тобі на хвилинку сльози і розповім щось. Ні, ти не подумай розлучення з тобою – це завжди випробування. Але я їхала додому.
Та тоді я була не одна, я була з другом і ми всю ніч у потязі розмовляли про різні речі. Ми пили чай і їли печиво, воно було найсмачнішим для мене.
З ним було комфортно, хоч і на перший погляд я б і не подумала, що коли не будь ми будемо спілкуватись. Він став мені як брат. Ти – об»єднуєш, столице.
А зараз друга нема зі мною і столиця в огні, зараз все ніби у фільмі жахів. Давай я не буду розповідати про найнеприємнішу, вимушену вчорашню дорогу додому.
Нехай вона залишиться чимось чужим для тебе. Я ніколи не відрікалася від тебе, бо ти для мене став більше, ніж просто містом, де я навчаюсь.
Я дякую тобі за всі моменти, що ти мені подарував, просто дякую тобі за те, що ти в мене є. У нас.
Я не прощаюсь з тобою, я пишу тобі смс запрошення. Давай зустрінемось на Майдані під синьо-жовтий прапорцем і разом зіллємось у метушню твою.
А потім на Контрактову під спів дівочий ми випємо трішки сухого. Коли ми подумаємо за прогулку на Андріївському узвізі буде вже четверта ранку. Тоді завтра на Майдані? Ти мені тільки скажи, коли наше завтра настане. Люблю тебе, твоя Кріс.
