Я випадково дізналася, що вже не перший рік бабуся. Мій син не одружений, живе один. Весь свій час витрачає на роботу. Були в нього дівчата, але нічого серйозного. То з однією зустрічався, то з іншою. Я ж все чекала, коли він знайде своє кохання. Дуже онуків хотіла.
Був звичайний день, коли біля мого дому хтось мене покликав на ім’я. Переді мною стояла невідома мені дівчина з хлопчиком років п’яти-шести. За її словами, хлопчик мій онук. Я обомліла, бо бачу їх уперше у житті.
Ми лише кількома словами з тою дівчиною обмовилися і все. Дівчина залишила свій номер і пішла. В той же день я поговорила з сином. Він насилу згадав таку дівчину, але підтвердив, що недовго з нею зустрічався. Розійшлися, бо вона сім’ю хотіла, а він не був до того готовий. Чи чекала вона на дитину, він не знав.
Розповідь сина була для мене не дуже приємною, але я вирішила прислухатися до його слів. Він каже, що нічого не знає про дитину. Та й чому дівчина так довго мовчала? Хоча за датами наче все сходилося і хлопчик дійсно міг бути моїм онуком.
Набралася сміливості та зателефонувала колишній сина, щоб з’ясувати подробиці. Вона сказала, що вони нічого не потребують, їй допомагають батьки. Вона має хорошу роботу та й з дитиною нагляд є.
Дівчина лише запропонувала мені спілкуватися з онуком, якщо я хочу. А як такого бажання не маю, то вона не ображається, бо розуміє, що чужі люди. От тепер не знаю, що з тим робити.
Синові не вірити не можу, і до дівчини яка мені чужа, теж не має довіри. Але й онука хочу бачити, і душа лежить до нього. Та чи дійсно він мій онук? Може це якийсь обман? Що робити? Як вчинити?
