Чоловік не дає грошей та контролює всі мої витрати. Ми постійно лаємося із чоловіком. Разом уже вісім років. Є маленька дочка. Нині я в декреті з дитиною. Заробітку в мене немає, живемо на гроші чоловіка. Але як на мене не живемо, а існуємо.
Чоловік досить добре заробляє, взяв собі машину у кредит, зараз виплачує. Виділяє на сім’ю 120 гривень на день. Мені цих грошей не вистачає, якщо враховувати, що кожен день потрібно купити продукти, молоко для дитини, про фрукти вже не говорю. Чоловік відмовляється давати більше грошей, каже, що потрібно якнайшвидше виплачувати кредит за машину.
Сьогодні він мені дорікнув, що я за останній місяць витратила на себе 300 гривень. Невже чоловік може дорікати дружині за таку суму? Невже я не заслужила цих копійок? Прикро до сліз. Коли говорю йому, що в мене нічого вдягнути, щоб просто вийти попити каву з подругою, він мені каже: «і що? Я собі теж нічого не купую, то чому ти повинна купувати?». При тому, що я не говорю купувати якісь дорогі речі, а звичайні, за невеликі гроші.
Щоб купити собі колготки, потрібно теж грошей випрошувати, причому він не дасть їх, якщо не переконається, що це потрібно. А необхідність у нього тоді, коли в мене одні джинси, і вони порвалися.
Я не вважаю що чоловік, який любить дружину, так поводитиметься, шкодуватиме для неї. Хіба це нормально? Він мені дуже занижує самооцінку. З ним я почуваюся пригніченою, нікому непотрібною, недоглянутою, не почуваюся жінкою. Коли говорю, що мені не вистачає тих грошей, що він виділяє, відповідає: іди і зароби, якщо тобі мало.
Ми з ним нікуди не виходимо. Максимум, що він може дозволити, це вийти до найближчого бару та взяти по келиху пива. І то це у свята.
Якби я знала, що чоловік не може виділити більше грошей для сім’ї, мені не було б так прикро. Але я знаю, що може. Може, але не вважає за потрібне.
Нещодавно заявив: «так, я б міг тобі дати більше грошей, але ти витратиш їх собі на якийсь одяг непотрібний, а я вважаю, що це марна трата грошей. Можна одягатися і у секонді».
І до того, як він узяв машину в кредит, він так само поводився. Тобто справа не в кредиті. Я вже повністю заплуталася. Думала, може, я справді багато хочу? Але мені не зручно так жити.
Я не хочу, щоб чоловік на мені постійно заощаджував, випрошувати у нього копійки. Він не витрачає грошей собі на одяг, але вимагає й від мене того самого.
Дитині також нічого, крім необхідного, купувати не дозволяє. Каже, що я маю бути вдячна йому вже за те, що в мене є де жити, і що поїсти.
Не можу розібратися у цій ситуації? Чи нормально поведінка чоловіка? Або якось треба по-іншому поводитися з ним, щоб він змінився?
