Я плачу власній матері зарплату за те, що вона сидить зі своєю онукою, поки я і чоловік на роботі. Напевно, багато хто подумає, як так можна, вона ж бабуся. Так, вона рідна бабуся, але на пенсії витрачає час на мою сім’ю, а не на себе. Мої батьки не бідують, але я вважаю, що сидіти з дітьми справа не легка і як будь-яка робота моє відповідно оплачуватися.
Коли з’явилася на цей світ моя донька, то нею займалася я. Через рік керівництво запропонувало мені підвищення, але я мала вийти на роботу. Моя зарплата зросла майже у два рази, тому я погодилася. Тоді ж і постало питання, що робити з дитиною. На допомогу прийшла мама, яка на той час вже була на пенсії, але мала хобі, яке приносило додаткові гроші, а мій батько ще продовжував працювати.
Всі домашні справи та маленька донечка лягли на плечі моєї мами. Я з чоловіком приходили додому, де було чисто та наготовлено, а донька доглянута. Якось в гості прийшла свекруха й почала жалітися, що вона хоче в пансіонат поїхати, а грошей в неї немає, хоча має велику пенсію. Мій чоловік одразу ж захотів допомогти, але мені стало образливо, чому ми маємо просто так давати такі великі гроші.
Я запропонувала, щоб свекруха нам допомогла – місяць посиділа б з онукою, а моя мама відпочила б. Моя пропозиція була сприйнята дуже погано. Свекруха почала говорити, що їй вік не дозволяє, хоча вона на два роки старша за мою маму, і взагалі, що це таке, що рідний син не дав грошей матері. Де його совість? Пішла вона від нас зі скандалом та образами. Тепер чоловік зі мною розмовляє крізь зуби. Я залишилася винною. Але чому моя мама має мені допомагати і за це отримувати щедру зарплату, а свекруха має просто так запускати руку в чужу кишеню, коли протринькає всі свої гроші.
