Історії про кохання, Родинні історії

Сину, не потрібна тобі ця дівчина

Сину, не потрібна тобі ця дівчина – казала мені мати, а я не вірив. Ми з моєю матір’ю живемо вдвох уже більше 15 років.

Коли тато пішов від мами до іншої жінки, коли я був зовсім маленьким. Після того я дуже сильно почав непокоїтися про стан моєї матері.

А тепер вона сильно захворіла, без операції не обійтися. В один з днів, коли я ходив на підробіток я познайомився з Лізою.

Вона з дитячого будинку, її батьки загинули коли їй було всього 6 років і все це сталося на її очах, тому до моєї мами вона ставилася як до рідної.

Мабуть вона розуміла наскільки мені важко, і як сильно мені треба її турбота і підтримка. Коли я познайомив Лізу з мамою, виявилося, що матері вона сильно не сподобалася, хоча вже на той момент я дуже сильно закохався в цю дівчину.

Грошей не вистачало катастрофічно, було дуже важко. Ліза переїхала до мене, постійно допомагала матері поки я працював.

Всі розходи вона взяла на себе, в тому числі купувала продукти і навіть платила за квартиру, ми не купували собі речі, не дозволяли навіть випити кави.

Я цілодобово працював, але тієї суми вистачало лиш на щомісячні процедури і ліки для мами. Ми стали частіше сваритися, мама налаштовувала мене проти Лізи.

А моя кохана все частіше стала вимикати телефон і затримуватися на роботі. В один з днів я прийшов додому дуже пізно, Ліза в сльозах збирала речі собі і матері.

Я запитав що сталося, мама сказала що Ліза провела ніч з одним багатієм, який давно її добивався. Я не міг повірити в сказане. Ліза забрала свою валізу і вийшла з квартири.

На прощання вона сказала щоб я заглянув в шафу. Там були складені мамині речі і сума грошей, багато, рівно стільки, скільки б вистачило мамі на операцію.

Від розпачу і болю я не міг сказати ні слова. Тепер не знаю як вчинити, мама каже що не варто її прощати, що ми тепер можемо зробити операцію і жити як раніше, а я люблю її, підкажіть, чи можна вважати це зрадою, як вчинити. Як вона могла, вона розтоплата наші почуття.

Вам також має сподобатись...