Та очевидно ж, що вона не з доброї волі зробила таку пропозицію, а просто шукала безкоштовну доглядальницю для свого чоловіка…

Останніми роками я помітила, що в Інтернеті зовсім не залишилося бідних людей. Раніше, коли соціальні мережі ще тільки-тільки виходили в тираж, люди спілкувалися, прямо розповідали про своє життя і загалом їм можна було вірити. Я, наприклад, ніколи не приховувала, що живу в хрущовці.

А як інакше, у нашому районі їх повно, і я впевнена в тому, що заповнені вони вщерть. Хіба їхні жителі не користуються соцмережами? Тепер же часи змінилися. Кожна жінка мого віку неодмінно мешкає в заміській віллі, а її діти ходять до приватної школи. І так кожна друга, я вас запевняю.

Або це якість життя так зросла у нас у країні, або відбуваються якісь дива і мені в коментарях трапляються одні й ті самі потомствені принцеси та султанші всякі. У мене ж звичайна сім’я, двоє дітей, чоловік. Живемо у двокімнатній квартирі, добре, що квадратура не стандартна і місця вистачає.

Але це все та сама квартира, у якій через стінку чути сусідів. Де на підлозі ще кілька років тому лежали килими. Та й узагалі, у під’їзді все ще можна знайти старі написи, яким уже понад 5, а то й 10 років. Так, ми все ще існуємо, сирі й убогі. Вже вибачте. Хоча я знаю, що таке пристойне житло.

Таке, як у моєї свекрухи. Ось у неї дійсно шикарний, двоповерховий будинок, який вони з чоловіком побудували самі. Всередині – нова техніка, модний дизайнерський ремонт і тільки натуральні матеріали. На жаль, я була у мами мого чоловіка всього кілька разів, за всі 7 років нашого знайомства.

Сама вона тримається від нас осібно і, здається, любить лише одну себе ну і свого породистого кота. Навіть до сина ставиться досить прохолодно. Як я це бачу, принаймні. Де їхня сім’я знайшла гроші на такий шикарний будинок? Вся річ у тім, що свекруха працює перекладачкою.

Причому не аби в кого, а в дуже впливового турка. Тому на батьківщині вона з’являється досить рідко. Більше часу проводить за кордоном, по роботі. Зате висилає чоловікові гроші, подарунки й часто телефонує. Я маю на увазі не мого чоловіка, а свекра. До сина, як я вже сказала, у неї особливе ставлення.

Хоче, щоб він був справжнім чоловіком, тому жодної материнської ласки. Кілька років тому, коли свекор захворів, моя свекруха запропонувала нам переїхати жити до неї в будинок, поки її не буде в країні. Чудова можливість з’їхати з хрущовки і на якийсь час відчути себе “людьми з Інтернету”.

Але я відмовилася. Чому? Та очевидно ж, що вона не з доброї волі зробила таку пропозицію, а просто шукала безкоштовну доглядальницю для свого чоловіка. Син під цю справу навряд чи підійде, а от невістка – ідеально. Кому хочеться доглядати хворого, щоб пожити якийсь час у хороших умовах?

Та за їжу було б вигідніше, чесне слово. Звичайно ж, я обіцяла подумати, хотіла зам’яти це питання максимально легко і делікатно. Не вийшло. Свекруха стала постійно надзвонювати, переконувати сина, що він зобов’язаний допомогти батькові, а з ним і я, і дітьми могла б переїхати.

Загалом, звичайний такий хитрий підхід, який помітить будь-яка адекватна жінка. Звичайно ж, я розповіла чоловікові свою точку зору. Пояснила, що його мати насправді хоче від нього і від мене. І він зі мною навіть погодився. І все ж тиск був занадто великий.

Тож він почав приходити до батька особисто і просто, в міру своїх сил, готував йому, прав і все в такому дусі. Ви, напевно, вже стали на його бік, адже це ж тато. Як син може не приходити до рідного батька? Але чому йому не найняли справжню доглядальницю, адже гроші є?

Чому економити потрібно за рахунок праці рідної дитини? Відтоді наші стосунки зі свекрухою не можна назвати теплими. Ми не сваримося, але й подругами нас назвати язик не повернеться, що мене особисто цілком влаштовує. Чоловік якось хотів нас помирити, але в нього нічого не вийшло. Деякі сім’ї живуть, мало не ворогуючи з родичами по подружній лінії.

Я цього не боюся і ніколи не боялася, прорвемося, але віднедавна в нас з’явилася одна неочевидна “проблема”. Ми живемо досить скромно, але не бідно. На стіл завжди є що поставити, а діти ходять взуті, одягнені. Які проблеми? Чоловік, наслухавшись маму, вирішив, що живемо ми погано.

Звичайно ж, вирішив, що треба терміново все це виправляти, а раз я домогосподарка, вважай, ледача жінка, яка навіть на роботу не ходить, то він повинен узяти ситуацію у свої руки і почати робити щось гідне. Наприклад, виїхати за кордон, на заробітки. Матуся допоможе, звісно.

Я не з тих жінок, які пиляють своїх чоловіків і женуть їх на роботу. Я спокійно ставлюся до всіх хобі чоловіка, до того, що він може прийти з роботи втомлений і лежати на дивані. Він же не раб, не робот і не найманий робітник. Йому теж потрібен відпочинок.

Так, якого біса він хоче виїхати невідомо куди і невідомо наскільки, заради чого? Діти наші звикли до умов життя, а я й поготів. Навіщо слухати матір і розбивати сім’ю, нехай навіть тимчасово. Я довго слухала його доводи, і мені абсолютно ясно, що це навіть не його слова.

Це те, що моя свекруха вклала в його голову і мене це не влаштовує. Ось і виходить, що я єдина дружина, яка тримає чоловіка вдома, а ось матуся його хоче зовсім іншого. От хто з нас правий, а хто ні? Я вже відчуваю, як руйнується наш шлюб, – і все через дурні примхи однієї дріб’язкової жінки!

You cannot copy content of this page