Я змушена виховувати нагуляну моїм чоловіком дитину. Ні, мені він не зраджував. Донька в нього з’явилася ще до знайомства зі мною. Він багато з ким зустрічався і от одна з його дівчат якось подзвонила й повідомила, що він скоро стане батьком.
Мій чоловік взяв себе в руки і запропонував їй жити разом, а там може й до весілля діло дійде. Скажімо так, вирішив не бігати від своєї долі, і з мужністю прийняти її. Але стосунки не склалися. Після народження дочки ситуація не стала кращою.
Після величезної кількості сварок, образ та істерик молода мати пішла повернулася до батьків. Мій же чоловік сумлінно відправляв гроші. А потім він познайомився зі мною і в нас стосунки одразу склалися дуже добре. Ми майже одразу почали жити разом.
Згодом ми одружилися і чоловік пропустив кілька платежів по аліментах. Матір його дитини влаштувала скандал та істерику. Після того вона почала писати моєму чоловікові, що дитині краще було б жити з ним.
Звичайно, я радила йому продовжувати надсилати гроші, але до дочки ходити вдень і тільки на ті пару годин на тиждень, коли у нього буде вільний час. Та одного разу молода матуся приїхала на таксі до нас додому з речами та з донькою.
Вона без жодних докорів сумління віддала дівчинку, речі та просто пішла. Так маленька в нас і залишилася. Мати-зозуля на дзвінки не відповідає. Ми взяли все необхідне для дитини, доглядаємо її, але, що робити далі, не знаємо. Я не планувала дітей так швидко та ще й чужих.
Мої родичі радять нам залишити дівчинку й не віддавати вже матері. Чоловік поки у шоці, як і я, адже для нас обох це несподіванка. Ніхто й не міг навіть уявити щось подібне. Я хочу знайти матір дитини. Але чи варто? Може дійсно маля залишити в нас?
