Галя рано подорослішала. Вона була надзвичайно розумною дівчинкою, не по роках. Її мати пішла з життя, коли Галі було сім років. Батько через рік привів додому іншу жінку, і дівчинці довелося звикати до життя з мачухою.
У них не склалися стосунки. Мачуха не любила Галі. Змушувала її робити все по дому та на городі. Купувала старі речі з рук, не балувала солодощами і весь час лаялася.
З її боку це було цілком зрозуміло – дівчинка була не рідною, до того ж дуже схожою на матір.
Галі часто доводилося залишатися з мачухою – батько їздив у відрядження, а коли повертався, то мало звертав на неї уваги. Мачуха відразу ставила на стіл пляшку, потім другу, і батькові вже не було діла до дочки.
– Пий, Михайле. Втомився.
Мачуха забирала всі його гроші, посилаючись на те, що падчерці багато чого потрібно. Але гроші осідали в її скарбничці.
Галя навіть знала, де знаходиться ця схованка. Простежити за мачухою не становило труднощів.
Коли мачухи не було вдома, дівчинка навіть заглядала туди. Тільки нічого не брала. Якби мачуха помітила, то їй могло дістатися.
Одного разу батько, приїхавши додому, дуже розсердився на свою дружину. Вона витягла з його гаманця половину грошей, як завжди. Цього разу вона навіть не стала чекати, поки він сп’..іє.
А він і не збирався, просто вдавав, що вже напідпитку. Схопив її за руку, коли вона витягала гроші. А другу половину він мав віддати сам. Чому там завжди було менше, батько дивувався, але в нетверезому стані не підозрював до цього випадку.
Чому він так вчинив? Тому що до нього дійшли чутки, що поки він у відрядженнях, Олександра ходить до свого колишнього.
Іноді навіть не приховуючи цього. А той теж нічого не приховував. А всім базікав, що скоро купить квартиру в місті.
— Я ж для Галі. Ось як вона виросла. Подивися. Знову їй усе купувати.
– Не бреши. Чи багато ти їй купуєш?
– А багато ти заробляєш? А часто ти її бачиш? А я тут годую, доглядаю.
– Збирай свої речі й забирайся звідси.
– Забирайся? Як ти можеш? Я стільки… Ти що, використовував мене як няньку? Я ж твою дочку люблю, як свою.
– Не бреши! Ти мою дочку не любиш. І багато на неї не витрачала. Де всі гроші, які я привозив?
– Я ж кажу, що на твою дочку витрачала.
– Це ж ти наполягала на моїх відрядженнях. Багато накопичила? Три роки без відпусток ґарував. На квартиру вистачить?
Галі тоді було вже 13 років. Вона зрозуміла, що батько з мачухою сваряться через гроші і батько її виганяє з дому. Дівчинка швидко збагнула, що гроші, які ховала мачуха, заробляв батько.
І якщо вона зараз не візьме ці гроші, то вони дістануться мачусі. Вона вагалася. Здавалося б, це крадіжка, але ж це гроші батька. Він їх заробив. Значить, це не крадіжка, вона ж віддасть їх батькові. Все буде по справедливості.
Галя швидко й непомітно витягла гроші. Сума була чимала. Поки ніхто не бачив, кинула їх у собачу будку.
— Найда. Охороняй, — сказала вона собаці.
Так буде надійніше, подумала вона і поспішила назад у дім. Мачуха собаку не любила, та й Найда до неї звикнути не могла. Галя завжди сама годувала собаку.
Мачуха збирала речі. Батько стежив за нею. Він боявся пропустити момент, коли вона буде ховати гроші. Але вона не поспішала. Метушилася по кімнаті, збираючи речі. Було видно, що вона щось загубила.
– Рухайся. І ключі залиш. – Наостанок Михайло кинув їй у сумку всі пляшки. Вона не заперечувала.
Двері за нею зачинилися.
— Пробач мене, донечко. Я нічого не бачив. А ти мовчала. Добре, що люди очі мені відкрили.
— Я так її боялася. Ти поїдеш, а вона мене лаятиме. Вона добра лише при тобі.
– Більше не поїду. У нас ферму будують, піду туди водієм. І вживати не буду. Адже це вона наливала, а я, дурень. Тільки от з городом я нічого не розумію. Так що буде тільки картопля. А грошей я зароблю.
– Я все розумію з городом. Тітка Саша нічого не робила. Все я. Вона тільки командувала.
– Ну хоч щось хороше.
– Тату, я така рада. Ти тепер будеш зі мною.
– З тобою, донько. З тобою. Більше нікого нам не треба. Ех, шкода грошей, тих, що заробляв. Ось же Сашка, хитра лисиця.
– Ходімо, – Галя потягнула батька за руку. – Ходімо до Найди.
– Ходімо. Я сумував за тобою. Завжди лаяв себе, коли їхав. Лаяв, що прикладався до пляшки, а на тебе уваги не звертав. А чого Найда в будці сидить? Найда, йди сюди. Забула мене. Забула.
– Ні. Вона просто охороняє. Я зараз.
Галя дістала з будки згорток. Собака відразу радісно закрутилася біля господаря та дівчинки.
– Що це, донько?
– Ходімо до хати.
– Гроші? Це ті гроші? Але як?
Галя все розповіла.
– Тату. Я ж їх не вкрала? Мені важливо знати. Це ти заробив. Значить, вони твої. Правильно?
– Правильно. Ти молодець. Завтра їдемо за новим одягом. Ти не забула, що завтра у тебе день народження?
– Ой, забула.
Наступного дня вони поїхали за покупками. Батько купив Галі багато нового одягу. А ще новий телефон.
– З днем народження, донечко.
***
Це лише епізод із життя. А життя тривало далі. Михайло так і не одружився. Головною жінкою для нього так і залишилася дочка. У неї вже є сім’я та двоє синів.
