Хотіла допомогти мамі, яка вже давно на пенсії, а вийшло все зовсім не так, як я уявляла. Тепер через неї мій шлюб під питанням. Трохи більше півроку тому моя мама переїхала жити до нас. Квартира в нас трикімнатна, то ж місця вистачає і на мене з чоловіком, на дітей та на матір.
Зарплата у нас середня, але в регіонах і цього не знайти. Чоловік, звісно, був проти нового пожильця, як і діти. Складно жити з людиною похилого віку. Раніше, коли вона жила за містом, ми приплачували її подрузі, щоб та провідувала маму, купувала їжу, допомагала.
Але ж роки беруть своє. Ось нам і довелося йти на поступки. Мама ж звикла прокидатися рано і її дивує, чому в нас не встановилися такі ж порядки, що викликає певні проблеми. Якщо чоловік звик лише снідати і одразу йти на роботу, то у мене робочі будні проходять трохи інакше. Я працюю з дому, а для мами це не робота, то ж і ставлення відповідне.
Тепер я маю, як школярка, поливати квіти, прибирати, готувати і таке інше за розкладом, який встановила моя матір. Це незручно і навіть принизливо. Усі мої речі мама вже поміряла, бо любить вибиратися в місто і оглядати місцеві визначні пам’ятки.
Тепер у нас з нею на двох мої парфуми та біжутерія. Мені не шкода, але іноді й мені хочеться мати під рукою мої речі. Їсть вона теж окремо. Продукти мають бути свіжими, не найдешевшими. Додати ще до цього кругленьку суму на ліки та новий гардероб – все це вдарило по бюджету.
Чоловіка через складнощі на роботі відправили у неоплачувану відпустку. Тепер чоловік сидить злий вдома, вечорами пропадає у гаражі. Ось тут і стався скандал. Річ у тім, що я подумала запропонувати мамі взяти частину щомісячної пенсії та вкласти до загального бюджету.
Звичайно, що не всю, а лише частину, інше ж вона б залишила для себе. Так мама влаштувала істерику, сказала, що я здирниця і мені потрібні тільки її гроші. Рідну матір вже прихистити не можу. Я й раніше розуміла, що її візит до нас буде «грою в одні ворота», але зараз геть не та ситуація.
Треба ж ще якось всіх годувати, кредит за квартиру виплачувати. Чоловік вже відкрито висловлює своє невдоволення, а я нічого не можу з цим вдіяти. Мама, звичайно, ображається, але з нашої квартири ні ногою. Тоді я запропонувала здавати її будинок за містом.
Так, гроші були б невеликі, але краще ніж нічого. Але мама проти того, щоб у наше «сімейне гніздо» заселялися інші люди. Ось у такому підвішеному стані я і живу зараз. Що робити?
