Моє життя чимось схоже на якийсь серіал і іноді мені навіть здається, що я в цьому серіалі не в головній ролі. Я звичайна середньостатистична жінка 44 років, у якої є чоловік і двоє діток: синочок і донечка. Живемо ми досить пристойно.
Останні 1,5 року в моїй родині та в моїй душі вибухають вулкани, і всі причини мають коріння з мого минулого. Перший раз я з НИМ побачилася, коли мене, 13-річну дівчинку, привезли на швидкій у районну лікарню. Я розплющила очі і побачила його, ангела. Він був таким красивим.
Так я познайомилася з молодим лікарем. Йому тоді було 24 і він щойно закінчив медичний, як виявилося, він був сином татового хорошого знайомого і тому став частим гостем у нашому домі. Я не могла ні спати, ні їсти, я закохалася, а він ставився до мене як до молодшої сестрички.
Але через п’ять років усе змінилося. Того року я випускалася зі школи, а він отримав запрошення в клініку в далекій столиці Я плакала, туш лилася по щоках і тут він мені сказав, щоб я їхала з ним. Швидкий потяг ніс нас уперед, я вже уявляла райдужні перспективи сімейного життя, мріяла про дітей…
Він зняв квартиру, маленьку, але зате затишну, сказав, що жити в ній не буде, оскільки йому дали квартиру від клініки, мене афішувати теж не буде, бо головлікар суворих правил. Мені було все одно, головне, що коханий поруч і він мій. У такій ідилії ми прожили чотири роки.
Я дуже хотіла сім’ю, хотіла дитину. І ось воно, щастя – лікар оголосив 10 тижнів. Я на сьомому небі від щастя, ввечері приїхав коханий я йому повідомила, він зрадів, сказав, що хоче доньку. А через два тижні прибіг і з дверей почав кричати, щоб я збирала речі, бо тесть приїде.
Я в шоці: який тесть, тобто дружина в нього є? Він схопив мене в оберемок, запхав у таксі і відвіз на дачу до якогось друга. Там я прожила з місяць, а потім він приїхав, він був серйозний, навіть якось подорослішав, грубим сухим тоном він сказав, що в нього дружина теж при надії.
Виявилося, що він вже рік як одружений. Дав мені грошей і наказав забиратися з дачі його друга. Він пішов, а я проревіла всю ніч. На ранок зібралася і поїхала в клініку, але не доїхала, передумала, купила квиток і поїхала до батьків, на інший кінець країни.
Там через півроку стала мамою синочка, закінчила заочно інститут, бухоблік. Батьки сиділи з дитиною. Там же познайомилася з нинішнім чоловіком, він і усиновив мою дитину. Чоловіку дали направлення на хорошу роботу в столицю і ми переїхали, вже тут наша сім’я поповнилася донечкою.
Купили квартиру, машину, усе, як у всіх. Син виріс, закінчив школу і поставив мене перед фактом: хочу вступати до медичного, хочу хірургом бути, хоч ти трісни. Чоловік, звісно, знав історію про його батька, тому сказав лише, що він може йти у медичний як сильно хоче.
Синок, іспити склав, сам вступив і почав вчитися, перший курс, на відмінно, я на радіти не могла. На другий рік син став якимось задумливим, довго сидів за комп’ютером, з кимось листувався, комусь часто дзвонив. Я не могла зрозуміти, що трапилося.
Потім пішов підробляти, щоб грошей на квіти та подарунки були. Восени син познайомив нас з дуже хорошою дівчинкою, добра, мила, навчається з ним в одній групі, і любить його сильно, по-справжньому. Ми сиділи, пили чай із печивом, сміялися, спілкувалися.
І в якийсь момент я почала підозрювати недобре. У дівчини був день народження на наступний день після мого сина. Я спочатку засміялася. Бачачи, які стосунки у них, я тільки раділа, але скоро мої радощі перетворилися на істерики, переживання і сварки з сином.
Справа була навесні, коли наші діти захищали проєкти та курсові. Він попросив, щоб його дівчина пожила в нас трохи, ну я й виділила місце їй у кімнаті доньки від гріха подалі. У мене не було ніякої мороки з молоддю. Поки я приходила з роботи, дівчина вечерю приготує, прибере, доньці з уроками допоможе.
Якось я її запитала про батьків, бо дивно було, що вона додому навіть не ходить. Вона розповіла, що в неї двоє маленьких братів-близнюків і вони не дають вчитися, мама знервована через крики дітей, а батько вдома не буває, бо постійно на роботі – то в лікарні, то у них в інституті викладає.
Тут зайшов мій син, ми ще поспілкувалися і вони пішли вчитися, а я вирішила піти спати, але щось мені душу шкребло. Якось увечері прийшов син у поганому настрої і почав розповідати, що їхній викладач не хоче брати його у свою групу студентів у лікарні.
За годину прийшла його дівчина, вони щось бурхливо обговорювали в кімнаті, потім вона комусь дзвонила і про щось домовлялася. Потім пішла, а син вискочив, обійняв і повідомив, що вийшло, він тепер у групі в того викладача, його дівчина домовилася.
Я поцікавилася, звідки у такої юної дівчинки такі знайомства, а він й відповів, що той викладач її батько. Тут нашу розмову перервав телефонний дзвінок, дзвонив друг і син у пориві радості вигукнув прізвище того викладача. Мене як окропом по спині ошпарило.
Тієї ночі я не змогла заснути, усе збігалося. Розповіла чоловіку, він порадив усе перевірити. Перевірили, справді, ця дівчинка – це сестра мого сина. Поки я думала, як повідомити це синові, мене приголомшили новиною, що у вересні вони хочуть одружитися!
Я заборонила їм зустрічатися, а після сесії, порушивши їхні план, попросила сина поїхати разом із вітчимом до бабусі й дідуся, а там бабуся прихворіла, вони теж у курсі. Сина не було майже два місяці, дівчина та ходить, питає, а я не знаю, що й відповісти, знизую плечима.
Кажу, поїхав відпочивати, коли буде, не знаю! От як так вийшло? І чому з моїм сином? Я знаю, що він шалено любить цю дівчинку і вона його, але це ж неправильно, вони ж брат і сестра і помилки, як у кіно, бути не може!
