У Києві під час атаки іранськими дронами не стало родини українського військового Віктора Ганича – мама та вітчим. Вони не встигли спуститися в бомбосховище.
Віктор Ганич захищає нашу країну на Херсонському напрямку. Напередодні нападу на Київ чоловік буквально на кілька днів приїхав додому після важких боїв, щоб навідати близьких.
Родина 34-річного військового мешкала на четвертому поверсі в будинку на вулиці Жилянській, 116А. Наразі від квартири не лишилося навіть стін, видно лише небо.
Маму Віктора звали Тетяна Вікторівна, їй було 59 років. Все життя вона працювала медсестрою, останнім часом працювала в аеропорту “Київ” у Жулянах. Вітчиму Віталію Володимировичу було 69 років, він пенсіонер, працював охоронцем.
“Я до 24 лютого ніякого стосунку до армії не мав, працював приватним підприємцем. А як тільки почалося вторгнення, одразу пішов у військкомат і поїхав на фронт”, – розповідає Віктор.
Ранок 17 жовтня він насилу згадує.
“Прозвучала повітряна тривога, я сказав мамі, що треба спускатися на парковку в сусідній бізнес-центр.
“Я тільки встиг дійти до першого поверху, відчинив двері – і тут стався вибух”, – каже Віктор.
Як військовий він відразу зрозумів, що шансів вижити у його близьких не було. Він перечекав тривогу на парковці, а потім повернувся. Рятувальники якраз встановили сходи до вікна другого поверху та допомагали мешканцям уцілілої частини будинку вибратися назовні.
“Віктор Ганич залишився без усього. Згоріли не лише всі речі, сімейний архів, а й документи його та батьків. Він залишився у чому був – штани, кросівки, курточка та військовий квиток у кишені. Наразі він навіть не може подати документи на відновлення житла. Поки живе у своєї бабусі, яку доглядала його мама”.
