Що ж це в світі таке коїться, що діти відбирають в матері єдиний дохід на старості. Мій син хоче забрати в мене кватиру, яку я здаю, б хоче туди дівку привести. Але ж це єдині мої гроші. За що мені тоді жити? Пенсії немає, бо мені лише 52.
Мій синок хоче одружитися, хоча знайомий зі своєю обраницею менш як рок. Але ж так не робиться. Люди спочатку просто живуть, притираються. А якщо в побуті не зійдуться, то легше розійтися, поки не одружені. Хоча під впливом цієї вертихвістки він зробить що завгодно.
У моєї невісточки за душею ні гроша. Приїхала з села до міста вчитися та вчепила мого сина. Він ще й хоче окремо з нею жити. В нього є квартира, яку йому мій чоловік заповів, хотів синові подарунок зробити. Проблема в тому, що я живу за ті гроші, які маю від здачі квартири.
У своєму житті підробляла лише час від часу, ніколи не затримувалася на офіційній роботі. Замість того, щоб винайняти житло, син каже, що я маю влаштуватися на роботу. Яка робота в мої роки?
Я зробила у квартирі ремонт, займалася вихованням сина, водила його на гуртки та секції. На роботу так і не вийшла, а замість цього почала здавати житло чоловіка і збирала гроші на навчання синові. Я завжди витрачала гроші на нього.
А зараз син мене приголомшив. Адже він працює, йому вже скоро 30 років, а ним якась сільська дівка керує. Він чудово знає, що я живу на гроші від здачі квартири.
Я запропонувала їм жити зі мною, але він і чути не хоче. Говорить, що за законом квартира належить йому.
А хіба можна так чинити з матір’ю? Я все життя витратила на його виховання, все найкраще віддавала синові. А тепер на старості років залишаюся без грошей та без допомоги.
