У столиці назвали вулицю на честь загиблого захисника та журналіста Олександра Махова

27 жовтня 2022 року Київська міська рада підтримала проєкт рішення про перейменування 40 міських об’єктів, назви яких пов’язані з рф та її сателітами. Вулиця Жолудєва у Святошинському районі столиці на Південній Борщагівці перейменована на честь Олександра Махова, загиблого воїна 95-ї ДШБр. Ім’ям Сашка також перейменували станцію швидкісного трамваю.

Відомий журналіст-телевізійник та боєць ЗСУ Олександр Махов загинув під час ворожого обстрілу на фронті у травні цього року.

Колеги згадують, що під час своєї журналістської роботи, Махов був єдиним журналістом, який перебував на борту літака, що проводив евакуацію з коронавірусного Уханя. Також Олександр називав “невеликою відпусткою” відрядження на Антарктиду в перерві між роботою на фронті.

Полеглий захисник родом із Луганська. Проте події 2014 року змусили його покинути рідне місто та переїхати до Києва. Вже тут з’явилося усвідомлене бажання – він має бути на фронті, і не як журналіст, а як захисник.

Два роки тому Олександр Махов дав інтерв’ю, в якому розповів про особисту сімейну трагедію, адже родина підтримала окупацію.

«Сестра, вона старша за мене, з початком війни поїхала до росії, з батьком у мене були напружені стосунки і до війни, він залишається у Луганську, ми і раніше майже не спілкувались, а зараз зовсім припинили. Мама теж — у Луганську, на окупованій території, вона підтримує цю окупацію. І мій вітчим також. Він навіть був членом незаконних збройних формувань, так званої «ЛНР».

Загалом, з усіма родичами припинив будь-які стосунки. Окрім мами, бо це мама. Це така досить неоднозначна історія. Важко спілкуватися на якісь опосередковані теми, не пов’язані з війною, з політикою і тим, що відбувається там, у Луганську», – розповідав тоді Олександр.

На питання журналістки, мовляв, війна для кожного це щось своє, особисте, а що для тебе війна?, – Махов відповів у 2020 році:

«У нашій країні є люди, яких не торкнулася війна. Люди продовжують жити, відмежовуючись: «Політика — це не моє…» Війна для мене — це вже особиста історія: мій дім окупований, у мене багато друзів у Луганську, які постраждали через війну.

Як журналіст бачив багато речей, які відбувалися перед війною, під час війни, відбуваються зараз. Як солдат я теж був на війні, і в моєму оточенні — ті, кого дійсно так чи інакше вона торкнулася. Не знаю, як складеться моє життя, але зараз хочу присвятити цій війні життя і досягти того, щоб винні в тому, що вона почалася, були покарані».

You cannot copy content of this page