Моряк Стас дуже відчайдушний хлопець, він сам впорався зі снарядоm, який летів з моря. Закинув на плече Ігру, хоча до цього лише з тренажером порався. І з першого разу в нього вийшли запобігти лихо, що могло статися. Юнак розповів про той день, вийшло дуже цікаво, а ще виявилося, що хлопець дуже скромний.
«Я зробив те, що повинен був», − так прокоментував свій влучний постrіл із ПЗРК військовuй моряк ВМС ЗС України Станіслав.
На боuовому чергуванні чоловік зі своїм командиром помітили та збили ракеtу окупантів.
− Стояли з командиром на посту. Я почув свист, закинув ПЗРК «Ігла» на плече і вичікував момент. Як побачив ракеtу — увімкнув наземний блок живлення, взяв у приціл, до п’яти секунд супроводження і пуск.
Російська ракеtа знешкоджена. Спочатку не було жодних відчуттів, а які тут можуть бути емоції — просто виконав боuове завдання. І лише згодом прийшло усвідомлення, що, можливо, ми врятували комусь життя, − згадує він.
Станіслав говорить, що не даремно тренувався на тренажері ПЗРК, а також брав участь у міжнародних навчаннях. Тому під час виявлення ракетu робив усе відточеними і послідовними рухами.
Станіслав потрапив на флот після строкової служби у Повітряних Силах. Каже, що ухвалив таке рішення, бо душа лежала до моря, адже виріс у цих краях.
− На кораблі не існує поняття «ти сам за себе», від дій кожного залежить життя та здоров’я всіх членів екіпажу. Військовuй моряк має не тільки вміти виконати своє завдання, але за потреби й допомогти іншому, − розповідає Стас.
