Історія Олександра Ященко з Чернігова вражаюча, він розповів, чому він вирішив залишитися в місті, так як проходив ремонт газових труб. Каже, що було дуже важливо зберегти для людей бодай газ, тому що електрики та тепла вже не було давно. Ми не втомимося дякувати кожному такому героїчному українцю.
Чернігів – українське місто-герой, яке намагалися стерти з лиця землі. Вже зруйновано 70% його інфраструктури. Попри систематичні наступи близько 120 тисяч місцевих мешканців так і не покинули рідного міста. Серед них – і родина Олександра Ященка.
Олександр Ященко зварювальник місцевого оператора газорозподільних мереж з 22-річним стажем, який щодня в умовах активних бйових дій продовжує працювати на благо міста, ризикуючи власним життям заради інших.
Весь цей час рідна сестра Олександра Ірина не знаходить собі місця через переживання. Між ними – відстань у тисячі кілометрів, на її Батьківщині – в.йна, а рідний брат щодня ризикує життям задля інших у місті.
Олександр Ященко вирішив стати зварювальником після армії. Думав, це тимчасово. Але прийшов працювати в міськгаз і залишився. Сестра ще до війни пропонувала йому влаштуватися на небрудну роботу з більшою зарплатнею. Але він відмовився. Бо шкода кидати місце, якому віддав стільки років життя. 24 лютого Олександр збирався на роботу під завивання сирен у Чернігові. Каже, одразу зрозумів, що почалася в.йна. Однак не міг збагнути, що буде далі.
Тривожна валізка уже стояла напоготові, адже “дзвіночки” напередодні того зловісного ранку лунали звідусіль.
“Підготувалися, хоча до останнього не могли повірити, що це станеться”, – згадує чоловік.
Олександр має дружину та донечку Дашу, їй майже 4 роки. Каже, того ранку обирали між двома варіантами, куди їх відправити, аби були у безпеці – в село на дачу, де проживає бабуся разом з 93-річною прабабусею чи на роботу сховища. Зупинилися на останньому.
“Вирішили їхати до мене на роботу, щоб ближче до мене були, поки я працюю. Так на роботі і залишився. Всю в.йну і живу тут, у роздягальні”, – розповідає чоловік.
У сховищі рідні Олександра пробули майже місяць. Там же знаходилися сім’ї й деяких його колег з дітьми. За його словами, р.кети прилітали прямо на роботу, та, на щастя, ніхто не постраждав.
Щойно почалася в.йна, багато колег Олександра були змушені вивезти рідних з Чернігова. Ба більше, два десятки машин міськгаз віддав на потреб ЗСУ. На все місто залишилися працювати лише аварійка та дві машини по три особи на кожну.
“Ще два начальники і ми втрьох: водій, майстер та я, зварювальник. І все”, – розповідає Олександр.
Не треба бути математиком, щоб зрозуміти, як складно такій невеликій кількості людей забезпечувати газопостачання у багатотисячному місті.
“Ми розуміли, що одна машина на місто – це мало. Переробити все неможливо. Багато людей поїхало – це більше ніж 50%. Але тисяч 120 залишалися у місті. Багато людей похилого віку, які не могли виїхати”, – каже зварювальник.
Олександр пригадує одну з найнебезпечніших ситуацій, коли ремонт газопроводу міг вартувати життя.
“Одна з найнебезпечніших ситуацій, мабуть, була, коли ремонтували газопровід, і почався о8стріл. Зварювання досить трудомісткий процес, а під час обстрілів – і поготів. Але воно не так важко, як стрьомно, вибачте за таке слово, варити трубу, коли над головою саряди свистять.
Вариш – а воно “бабах-бабах” в двох метрах. А ти мусиш продовжувати варити”, – наголошує чоловік.
Олександр розповідає, що працювати доводиться дуже багато. Практично увесь час. Майже 50 днів вони із колегами не мали перепочинку, працювали без вихідних. Щойно припиняються о8стріли – виїжджає усувати витік на черговому газопроводі, аби у чернігівців був принаймні газ. “Принаймні”, тому що з усіх комунікації міста в умовах бойових дій вдалося втримати лише газопостачання.
“Ремонтували труби, у які самі пролізти могли, щоб у місті було тепло.
Багато будинків побито. Води, тепла, світла не було, то хоч газ є. Можна було хоч чаю нагріти та зварити суп”, – каже чоловік.
Станом на 17 травня у Чернігівській області все ще тривали роботи з відновлення електрики, водопостачання та газопостачання у населених пунктах.
