Безумовно, отримати особистий подарунок на ювілей жінці дуже приємно. Я змогла це відчути, коли мені виповнилося 50 років. На той час мої діти, а вони в мене погодки, вже подорослішали й здобули освіту.
Напередодні мого дня народження старший син і молодша донька приїхали до нас у гості. У мого середнього сина приїхати не вийшло. На жодні подарунки я тоді не розраховувала, але накрити святковий стіл планувала.
Намагалася не для себе, а заради улюблених і бажаних гостей. З вечора я довше затрималася на кухні, щоб зробити заготовки на майбутній урочистий обід, і лягла спати далеко за північ. Я втомилася, але спала чуйно.
Вранці прокинулася від того, що мене дуже обережно взяли за руку. Розплющила очі й бачу таку картину: наді мною схилилася донька й притискає мій вказівний палець до новенького смартфона.
За її спиною височів син. Він у мене хлопець високий, його складно не помітити. Зпросоння я не розуміла, що відбувається. Діти мене обійняли, розцілували і повідомили, що сенсорний телефон – це подарунок на мій ювілей.
Вони пояснили, що палець слід щільно притиснути до віконечка, щоб пристрій зчитав мій відбиток. Це було потрібно для подальшого розблокування телефону. Я про таке навіть не чула, тому дуже здивувалася.
Але здивування не завадило мені щиро подякувати дітям за подарунок, адже він зворушив мене до сліз. Було дуже приємно отримати те, що призначається персонально для мене.
На свята, як правило, мені підносили предмети для загального користування: чашки, чайник, праску, постільну білизну тощо. Звісно, все це стало в пригоді в побуті, але іменним подарунком такі речі не назвеш.
Дарували їх переважно родичі, куми та колеги по роботі. Від чоловіка я презентів не бачила, величезного кохання й турботи теж не відчувала. Щоправда, три роки тому він приніс мені перстень.
Відразу уточню: дешеву дрібничку. З ввічливості я промовчала, а каблучку поклала на полицю. Чоловік потім ображався, що я не хочу носити його подарунок, а мені, дорослій жінці, соромно вішати на себе біжутерію.
Я вважаю, що серйозним дамам личить надягати прикраси із золота або срібла, а якщо дорогих ювелірних виробів немає, то краще ходити з однією обручкою. Що я і роблю. Нещодавно моя донька вийшла заміж.
Її чоловіком став розумний хлопець, який непогано заробляє. Цього року вони подарували мені на день народження ноутбук. “Спонсорував” і обирав девайс мій зять, а молода дружина йому лише надавала моральну підтримку.
Та не в цьому річ. Головне, що діти не забувають про мене навіть на відстані. Скільки б не “стукнуло” жінці років, глибоко в душі вона залишається вразливою дівчинкою.
Їй лестить увага оточуючих, чи то чоловік, діти, співробітники або сусіди. Тому подарунок на ювілей жінці дуже важливий: навіть якщо пані не відзначає круглу дату, він стане підтвердженням того, що її люблять і цінують.
