Коли ми обирали квартиру на винайм, то шукали ближче до мами чоловіка, бо вона в нього вже старенька і їй часто потрібна допомога. То продукти завеземо, то килими в чистку відвеземо, то просто на чай зайдемо, бо живе вона одна.
Моя сім’я в іншому місті, але впевнена, якби вони були поруч, ми б допомагали їм так само, як допомагаємо моїй свекрусі. Це хороша, лагідна жінка, яка бажає мені й синові тільки добра. Принаймні, я була в цьому впевнена до деяких пір.
Ми ніколи не сварилися, хіба що розходилися в думці щодо харчування. На всіх святах збираємося за одним столом, іноді в гості приїжджають мої батьки, також приїжджає сестра чоловіка з дітьми. Загалом, ми велика дружна сім’я, але є одне велике але.
Як це часто буває в сім’ях, у нас і у свекрухи є дублікати ключів від квартир одне одного. Хіба мало, що може трапитися? До того ж у нас у будинку живе кіт, і, якщо ми їдемо у відрядження, то вона приходить і годує його. Тому ми і зробили дублікати, але все зайшло занадто далеко.
Тепер вона ходить до нас буквально щодня і в моїй квартирі дві господині. Поки ми з чоловіком на роботі, його мама приходить, щоб прибратися в нашій квартирі. Вона робить усе: і підлогу помиє, і посуд, якщо в раковині щось залишилося. Запустить прання, може навіть штори випрати.
Звісно ж, наготує повний холодильник усілякої смакоти, так що він у нас тепер майже не закривається. Звучить просто чудово, але особисто мені це завдає багато незручностей. Наприклад, вона може помити підлогу по другому колу на наступний день після мене і обов’язково про це скаже.
А мені потім думати: невже я так погано підлогу помила або пил десь не витерла? Тепер, йдучи з дому, весь час перевіряю, чи не залишилася десь якась пляма. Це страшенно незручно. І навіть якщо в будинку ідеальна чистота, вона знайде чим зайнятися. Наприклад, почистить пуховики або подушки.
І мені страшенно ніяково, коли я уявляю, як вона повзає підлогою, витираючи ганчірочкою кожен сантиметр, враховуючи стан її здоров’я. Мій чоловік це сприймає абсолютно нормально: у них у домі мама завжди прибирала, і він не бачить у її любові до порядку нічого поганого.
Як він каже, “суцільна користь”, але я так не думаю. Я вже мовчу про те, що потім не можу місяцями знайти якусь ганчірочку, щітку або мийний засіб, який свекруха через забудькуватість залишила десь в іншому місці, де, як їй здається, цим речам саме місце. Але якби проблема була тільки в цьому…
Найгірше справи йдуть на кухні. Дві господині там ужитися ніяк не можуть. Уже й не пам’ятаю, коли востаннє могла спокійно розпланувати свій раціон. Ми з чоловіком навіть не встигаємо з’їдати все, що його мама наготувала, – до кінця тижня вічно доводиться щось викидати.
Але ж у відро вдома не викинеш, прийде його мама і страшно засмутиться, а в нас уже просто не лізе. Але чоловік просив поставитися з розумінням: так мама піклується, не потрібно їй у цьому заважати. Іноді нам доводилося готувати зі свекрухою разом, і тут у нас теж різні погляди.
Наприклад, я люблю обсмажувати м’ясо і цибулю окремо і саме в такому порядку, а вона – навпаки, і трава не рости! Під час підготовки до сімейних застіль доводилося часто їй поступатися в подібних питаннях. Єдине, чого мені вдалося домогтися, так це зменшити кількість майонезу в салатах.
Останнім часом ситуація особливо загострилася: чоловік сильно набрав вагу, і це почало погано позначатися на його здоров’ї. Лікар прописав дієту, і його мама про це прекрасно знає, але від цього в нашому холодильнику нічого не змінилося: борщі, голубці, котлети, смажена картопля, біляші й торти.
Скільки б я її не просила перестати готувати нам усі ці страви, вона не втрачає можливості якщо не приготувати, то хоча б передати їх. Я вирішила взяти ситуацію у свої руки і, приходячи з роботи, почала різати салати на вечерю і на обід із невеликою кількістю якоїсь іншої, не важкої їжі.
Може, одну-дві котлетки, але ніяк не повну тарілку макаронів по-флотськи. Чоловік, згнітивши серце, поки що тримається, а його мама, побачивши, що я, прийшовши після роботи, знову розпаковую повну сумку овочів, дуже образилася. По-перше, вона сказала, що я зовсім не ціную її турботу.
По-друге, що морю її сина голодом і змушую їсти одну траву, а в нього очі голодні. Що я невдячна невістка і що в мене весь час пил по кутах. Можна здогадатися, в якому шоці я була після цих слів, враховуючи весь той час, що я терпіла бажання свекрухи заправляти в нашому домі.
Правду кажуть, що дві господині на одній кухні не уживуться! Я свекрусі заявила, що поміняю замок на дверях, бо це вже стало справою принципу. Я розумію, що вона хотіла як краще, але про жодне гарне ставлення й турботу й мови бути не може, коли в чоловіка холестерин б’є всі рекорди.
І присутність його мами в будинку, ніби вона тут уже живе, мені теж не до душі. Усе-таки мені хочеться самій господарювати так, як мені завгодно. Тепер вона на нас ображена, точніше, на мене. Мій чоловік продовжує її відвідувати, але вже один. Вона без кінця йому плачеться за моєю спиною, яка я жахлива невістка і як сильно її образила. Не знаю, як тепер бути.
