Все погане, все страшне і болюче має свій кінець. Якою б страшною не була війна, вона скінчиться. Нашою перемогою.
Ні, це не значить, що треба сісти і думати про те, чекати її закінчення, діяти треба, обов’язково, допомагати треба, обов’язково.
Треба мати здоровий глузд. Сьогодні весь інтернет переповнений новинами про те, як люди небайдужі, допомагають один одному, як закликають були зругтованими, бути чесними з собою, і це, мабуть, єдиний шлях до перемоги!
Народ, він ніколи раніше не був, як одне ціле, як пазл, який складений з мільйонів частин українців і маленьких україночок, дорослих і дітей, старих, малих, синьооких, і тих, хто має темний колір шкіри, та всеодно в ньому тече кров Українця.
Ось про що хочеться сказати. Думаймо один про одного, молімося, бо біль, як душевний, так і фізичний, проходить не скоро.
