Я була категорично проти, щоб мій син, який тільки закінчує університет, та тільки знайшов більш-менш нормальну роботу, одружувався з жінкою, у якої були діти, та ще й добряче старшій за нього.
Я була просто впевнена, що це якась вертихвістка, яка знайшла собі молодого дурника, щоб сісти йому на шию. Я сина виховувала одна, а коли він пішов в університету, то поїхала на заробітки за кордон.
Коли мій син повідомив, що хоче одружитися, але наречена старша за нього на сім років та ще й з дітьми. Про яке весілля може мова йти? Але син мене не слухав. Ми тоді аж посварилися.
Після тої розмови я довго думала й мені почало здаватися, що я просто непотрібна сину. Наступна телефонна розмова закінчилася так сам – майже скандал. Син й чути не хотів всі мої вмовляння не одружуватися та просто тимчасово пожити разом.
Сказав, що я не так його виховувала і він нестиме відповідальність за всі свої вчинки. Я довго не думаючи, зібрала речі і прилетіла додому, щоб сина рятувати. Така невістка мені точно не була потрібна.
Нічого краще не придумавши, я просто приїхала до обраниці сина, поки він був на роботі. Я привезла дітям деякі гостинці, не йти ж з пустими руками. Коли я прийшла до них, то ця дівчина знала, хто я така. Вся моя рішучість сваритися зникла, коли я побачила її сина.
Малюк був жвавий і допитливий, а ще схожий на мого сина у його віці. Наступні дві години ми гралися з машинками, які я привезла, а потім дивилися, як крутяться колеса. Сказати, що я розтанула, то нічого не сказати.
До речі, невістка моя виявилася красунею, дуже милою та інтелігентною дівчиною. Мені навіть соромно стало, що вона прийшла до неї з претензіями. Та ще й із наміром посварити цю дівчину із сином. Так у мене з’явилися двоє онуків, а вже через рік їх було троє. Ось так в житті буває, не треба приймати рішення поспіхом, не розібравшись.
