Трішки сміху вам в стрічку. Виявляється, наші діти набагато розумніші за нас. Цю історію розказала одна переселенка з України.
Пані Катя приїхала до Польщі, втікаючи від агресії “сусідів”. Вона має маленького Матвійка, йому 5.
Дитина досить жвава, з цікавістю дивиться на світ, йому все потрібно, все цікаво. Вдома Матвійко поводить себе не завжди чемно, але Катя, як хороша мама єдиної дитини, гляденої і холеної, не свариться його, балує.
Коли Катя з малим їхали до Польщі, вона розуміла що на неї чекає. Адже ані вона, ані малий не пристосовані до життя поза домом, без грошей, чоловіка та впливу який в неї був в рідній Одесі.
Першим випробуванням стала громадська вбиральня. В черзі стояло близько 20 жінок, кабінок було лише 3.
До чоловічого туалету черги не було взагалі. Син подивився на Катю і благально натякнув, що йому терпіти вже не сила.
Катя ж в свою чергу розуміла, що якщо вона зараз зводить малого до туалету, то знову опиниться в кінці черги. Матвійко вже просився маму, аби та його відпустила самого. Та звісно Катя була категоричною. Що тоді малий випалив:
-Звісно, мамо, якщо ти мене зараз відпустиш, то я впаду на підлогу і почну облизувати брудний папір. Так ти думаєш…
Словом вся черга дійсно від сміху ледь не валялася на брудній підлозі. Доречі Матвійко чемно сходив по своїх справах, і прийшов назад до мами, навіть з вимитими руками. От такі вони – Українці!
