У свої 62 роки я справді здивована тим, що все ще здатна думати не тільки серцем, а ще й мізками. Усі мої подруги чомусь давно вже цього позбулися. У них у головах одні серіали, онуки і прогулянки на свіжому повітрі. Може, якби я сама не знала іншого життя, то й дивуватися б не стала.
Я ж встигла поїздити світом і бачила, як живуть за кордоном. Для тамтешніх людей сьомий десяток – це зовсім ще не вік. І я повністю з ними згодна. То чому ж у нас справи йдуть не найкращим чином? Почну, напевно, з того, як я опинилася в іншій країні вперше. Це, насправді, досить банальна історія.
І таких, як я, повірте, по країнах колишнього СРСР вистачає. Просто потрібно було десь заробити грошей, щоб прогодувати двох дочок і єдиного сина. Полетіла в за кордон, досить довго влаштовувалася, підшукувала собі відповідне місце роботи. Потім втягнулася, почала збирати дітям на життя.
Хто б вам що не казав, а заробітки – справа нелегка. І дуже нешвидка. Я поїхала, коли мені було 37 років. Звісно, працювала я не весь час, іноді й приїжджала додому на якийсь час. Я ж ще й в інших країнах була. Коротше, допомогла донькам із весіллями та житлом.
Син зі своїм сімейним життям визначився пізніше за всіх, а після весілля, на якому я, до речі, не була, він почав активно шукати якусь більш-менш нормальну роботу. До цього його влаштовували різного роду халтури або щось у цьому роді. Ось тільки є в нього одна проблема.
Не знаю, вся річ у його батьку чи в тому, що найчастіше його оточували одні лише сестри… Але руками він нічого робити не вміє. Просто не навчився. Щось заштопати, поміняти зламану розетку або полагодити шнур від телевізора – йому простіше сходити і попросити у сусідів.
Такі складнощі не для нього. І, як для чоловіка, ці негаразди завжди коштувала синові великих труднощів. Самі розумієте, якщо ти не багач, то потрібно чогось навчитися. В іншому разі… Хоч під церкву ставай. Ось мій син і вирішив, поки його друг хворів, трохи підзаробити.
Зайнятися приватним візництвом, але на чужій машині. Ні щоб піти кудись вивчитися, або, не знаю, та хоч би на завод пішов. Йому подобалося, що можна було цілий день сидіти за кермом, та ще й отримувати за це непогані гроші. Про те, що в нього тепер сім’я, він зовсім не думав.
І, мабуть, настільки його поглинула ця щеняча радість, відчуття самого себе автомобілістом, що в якийсь момент він замріявся і потрапив в аварію. Добре, хоч сам живий залишився, відбувшись кількома переломами. Все б нічого, та тільки машина була не застрахована.
А це означало, що гроші за ремонт треба було віддавати сповна. А де їх взяти, якщо навіть банки в окрузі не хотіли давати моєму синові кредити? Я, звісно, на той момент працювала і мала щось за душею, але саме в той період я вислала доньці деяку суму під квартирне питання.
Тож навіть мої можливості в цьому випадку були сильно обмежені. Що залишалося робити? Нічого! На місці своєї невістки я б нічого не робила, а, найімовірніше, просто подала б на розлучення, і на цьому б усе скінчилося. Зайвий штамп у паспорті й жодного жалю.
Але що вона зробила замість цього? Вона зателефонувала мені і попросила мене дізнатися, чи не знайдеться у когось роботи і для неї. За нашими підрахунками, за роки півтора вона сама б змогла заробити на ремонт того авто. Але їхати зараз, коли ще й року не минуло з весільної церемонії?
Дивовижна дівчина. Але я зі свого боку їй заважати не стала. Таким чином, зі своєю невісткою, грубо кажучи, я прожила два повних роки. Ми були сусідками, насправді, але часто ходили одна до одної в гості. І це все поки мій син сидів удома і шукав хоч якусь роботу.
Спершу мені здавалося, що вся ця історія зовсім ненадовго, або невістка поїде додому раніше, ніж планувалося, або не витримаю я і перестану з нею спілкуватися. Ну як, я ж старша, а вона молода. Конфлікт поколінь. А насправді все вийшло зовсім навпаки.
Я, хоч і набагато довше перебувала на заробітках, на свій сором дуже погано знала місцеву мову, а ось їй мова давалася дуже добре. У якийсь момент вона навіть почала мені розжовувати деякі тонкощі щодо граматики і синтаксису. Не знаю навіщо, але я її слухалася. Загалом мого рівня знань мені вистачало. Але, якщо перестати розвиватися, ким ми всі тоді станемо?
Взагалі, за час, що ми провели на заробітках разом, ми з невісткою добряче здружилися. Я показувала їй, де знаходяться найдешевші магазини, і взагалі, познайомила з багатьма нашими співвітчизниками. Нам навіть дивувалися навколо: як це, свекруха і невістка, а спілкуються як найкращі подружки.
Мабуть, спільна справа дуже зближує. Я це відчувала, і мені подобався такий стан речей. Тож, коли невістка поїхала додому, я навіть трохи розплакалася. Звісно, дружина мого сина для того й приїжджала, щоб заробити, але я за нею безумовно сумувала вже навіть у той момент розлуки.
Тепер уявіть мій жах і здивування, коли ми з нею поспілкувалися через відеозв’язок у найперший день після її приїзду. Виявилося, що, поки ми з невісткою працювали мій синочок часу не втрачав. Він почав гуляти, витратив частину грошей, висланих нею для погашення його ж боргу, і загалом сильно змінився в гірший бік. Ось такі ось новини.
Причому, коли ми розмовляли, я чула його п’яне мукання у неї за спиною. Добре, хоч він рук на жінок ніколи не піднімав. Того дня я добряче так посивіла через почуте і навіть розмірковувала про поїздку на батьківщину. Загалом зараз я задоволена своїм рішенням і не почуваюся ні в чому винною.
Тому що я не стала наступати на горло своїм принципам, аби захистити дорослого сина. Він повівся так, як сам вважав за потрібне. Попри те що його власна дружина вирішила допомогти, він її зрадив. Та й узагалі, потрібно було із самого початку просто тверезо дивитися на речі.
А тепер що, вона пішла від нього, і правильно зробила, а я, своєю чергою, зробила для себе певні висновки. Ну і ще не варто упускати той факт, що борг, за своєю суттю, так виплачений і не був, а годинник-то цокає. Грошей у сина немає, дружини немає, як і будь-якої мотивації.
Я теж йому відмовила. І наші стосунки після цього сильно зіпсувалися. Хоча я ні про що не шкодую: зник син, зате з’явилася донька. Іноді ми знаходимо справжніх дітей у досить немолодому віці. Принаймні, в моїй ситуації саме так і вийшло.
