Не знаю, чи це мені так з батьками «пощастило», чи так у всіх. На мене образилися і влаштували скандал, бо я купив квартиру. Я давно мріяв про своє житло в ось нарешті зміг купити. Замість радощів від родичів отримав купу негативу.
Я якимось дивом влаштувався на дуже хорошу зарплату з до смішного високою зарплатою. Спочатку я відкладав ці гроші на відпочинок, але мені так набридло поневірятися по орендованих квартирах, що вирішив все ж таки придбати житло.
Я не одружений, дітей не маю, але майбутньому планую, тому власна кватира прекрасний вклад в омріяне життя. Одного чудового дня я зібрав документи, зняв усі накопичені гроші та оформив іпотеку. Тепер я мав власне житло! Але моя радість зникла, коли я покликав у гості рідних.
До цього моменту я постійно допомагав батькам і виконував усі їх забаганки. Треба було платити за навчання молодшої сестри – я платив, давав їй гроші на буденні витрати. Так пройшло чотири роки. Подяки я за це так і не почув. Всі ставилися так, наче я був зобов’язаний.
Треба було купити батькам щось – я купляв. Ми так технікою весь їх будинок обставили та ремонт зробили. Всі меблі теж моїм коштом. Я не скаржився, адже хотів допомогти рідним. Але ж настає момент влаштувати і своє життя.
Коли всі зібралися у моїй новій квартирі, то я урочисто оголосив, що це житло належить особисто мені. На обличчях рідних за секунду з’явився відбиток подиву. Я пояснив, що житло взяв в іпотеку, тому не зможу давати сестрі гроші чи оплачувати забаганки батьків.
Я не очікував такої реакції. Був жахливий скандал! Мама кричала, що я мав оплатити їм відпустку, а не егоїстично витрачати мої власні кошти. Вона все репетувала, що всі гроші, які вона відклала, доведеться віддати за навчання моєї сестри.
Дуже злилася, що таке рішення я ухвалив сам і в них не спитав дозволу. Дозволу витратити зароблені мною ж гроші. Але ж мені вже давно не 16. Я дорослий 30-річний чоловік. Виходить, що я не маю право розпоряджатися власноруч заробленими грошима. Але чому?
Сестра доросла, а все життя жила, як сир у маслі. Ніколи навіть не працювала. Батьки в мене не немічні і досі працюють, в обох непогані зарплати, не будують, але всім мало. Я допомагав скільки міг. Невже я не маю право на власне щастя?
Про відпустку за кордоном я взагалі вперше чув. Сестра, яка теж губи надула, дзвонила тільки, щоб попросити грошей – на оренду квартири, телевізор, похід у салон краси, до косметолога, купити речі чи взуття. Я був, м’яко кажучи, приголомшений. Я так і не зрозумів, у який момент мої рідні почала ставитись до мене лише як до гаманця.
