Я обожнюю свого чоловіка, але він в мене трохи недолугий. Я можу йому одне й те саме казати хоч мільйон разів, але все одно буде не так, як я просила. Це проявляється у всьому, інколи здається, що краще вже нічого взагалі не говорити.
Не може купити мої улюблені квіти, бо йому не подобаються, але тягне щось з поля, що не подобається мені. Не може в магазині купити те, що я написала й обирає те, що йому заманеться. Попросила замовити вечерю, бо я сильно затрималася на роботі, то він пропав на півночі з друзями, а я залишилася голодна.
Й він наче ж не дурний – працює в ІТ-сфері. Не жадібний – завжди витрачаємо досить пристойні гроші й ніколи копійки не рахували. Не безвідповідальний – завжди думає про наслідки своїх дій. Я вже так втомилася від цього побутового кретинізму, але не знаю, що з цим робити.
Я вже й просила його маму поговорити й наших друзів. Він вже ображається, що я виставляю його дурником. А що мені робити? Як бути? Я теж не залізна весь побут тягти й кожного разу слідкувати, аби все було. Добре, що в нас ще немає дітей, бо відчуваю, допомоги я не дочекаюся.
