Я тоді попросила його допомогти з приготуванням їжі, поки я буду заколисувати дочку, на що він також відповів негативно…

Ми у шлюбі близько трьох років. В нас донька, їй 1 рік. З чоловіком стосунки нормальні, буває, і сваримося, але зазвичай швидко миримось. Здебільшого сварки відбуваються через те, що я весь час вдома з дитиною, а чоловік на роботі.

Додому приходить о півночі майже завжди, спить до 10:00 та йде на роботу, з дитиною відповідно мало допомагає. На цей раз він прийшов додому рано близько 19:00, пограв з донькою, поки я прибирала і готувала ванну для купання.

Потім я викупила доньку, поклала спати і почала готувати їсти. Він увесь час дивився телевізор і копався в телефоні, сказав, що в нього поганий настрій. Поки я готувала їсти, дитина двічі прокидалася, я вимикала вогонь і йшла її заколисувати.

В черговий раз, коли донька прокинулася, я сказала чоловікові, що тепер його черга заколисуватиме дитину. Чоловік на цей вислів відреагував негативно, сказав, що не піде.

Я тоді попросила його допомогти з приготуванням їжі, поки я буду заколисувати дочку, на що він також відповів негативно. Я обізвала його «безсовісною худобою», тому що він завжди відмовляється мені допомагати.

В нього завжди поганий настрій, і сказала, що не піду до дочки. Вона почала голосно плакати, плакала хвилин 5, після цього чоловік виштовхав мене з кухні до кімнати, щоб я дочку захитала.

Я не стала цього робити, дитина продовжувала плакати, через 5 хвилин чоловік прийшов у кімнату і почав штовхати мене, схопив за підборіддя і штовхнув до ліжечка, щоб я заспокоїла дочку.

При цьому сам цього не робив із принципу. У результаті я взяла дитину на руки, чоловік пішов на кухню. Він так в мене й не перепросив за свою поведінку, бо вважає, що я спровокувала його.

Також він сказав, що якщо я його якось спровокую наступного разу, він знову підніме руку. Тепер я не можу забути цю ситуацію, стала до чоловіка холоднішою, він мене принизив, я його боюся.

Але я все одно почуваю себе винною, що спровокувала, але і його пробачити не можу за такий вчинок. Не знаю, хто в цій ситуації правий? Я – провокатор? Як далі жити із цим?

You cannot copy content of this page