Я вирішила, що настав час роз’їжджатися. Лаятись з нею зовсім не хотілося, але й далі так жити було неможливо….

Мені 32 роки. Ця історія сталася 10 років тому. Тоді я сильно посварилася з батьком і пішла з дому. Підробляла, де встигала, між навчанням. Потім випадково дізналася від молодшої сестри, що батько вирішив виписати мене.

Допомогти залишитися на законній житлоплощі взялася моя хрещена, а я якраз закінчила навчання у коледжі та почала отримувати зарплату. Потім переїхала до хрещеної мами. Вона ж колишня дружина мого батька.

На той момент вона не працювала та тягла трьох дітей. Моя зарплата забезпечила нам виживання на якийсь час. Так як грошей вкрай не вистачало, вирішили, що настав час відкривати свій бізнес.

Ну як свій: її намовила подруга, мовляв, бізнес буде спільний, гроші навпіл. Мама загорілася цією божевільною ідеєю, і ми, через брак досвіду та розуму, звичайно, підтримали її. Далі – гірше.

Кредити платити нема чим, бізнес доходу ще не приносить. Загалом, опускаючи деталі, «бізнес-леді» збанкрутували. Подруга виявилася шахрайкою та гроші, вкладені в бізнес, повертати відмовилася.

І тут ми знову сіли на мілину. Півроку намагалися вибратися з цієї прірви. Нічого не виходило. Руки опускалися. І ми вирішили, що треба брати кредит, щоб погасити деяку частину боргу, але хрещену відмовляли у всіх банках.

І тоді я подумала, що могла б допомогти, адже живемо разом одна сім’я. Тоді вона допомогла мені влаштуватися у банк, де й сама працювала. Допомогла отримати кредит. І я взяла частину боргу на себе.

Борги погасили, життя почало налагоджуватися. До недавнього моменту. Почалися скандали, необґрунтовані звинувачення, вона почала звинувачувати нас із сестрою, що ми невдячні, не цінуємо її зусилля.

То все просто добре, то вона нас ненавидить. Морально це дуже на мене давило. Я вирішила, що настав час роз’їжджатися. Лаятись з нею зовсім не хотілося, але й далі так жити було неможливо.

Далі, хрещена переключилася на мої стосунки, що й стало приводом, щоб вигнати мене з дому. Тепер я живу у чужих людей, винаймаю кімнату, і на мені висить кредит, який я виплачую досі з усіма відсоткам і штрафами.

Що робити далі, не знаю, як вести із нею переговори, теж. Це вже більше скидається на шахрайство з її боку, повісила на мене кредит і вигнала. Зовсім не хочеться у це вірити.

You cannot copy content of this page