«Добре провела час у мами? Тепер поїдеш до неї жити назавжди», — сказав Костя і виставив валізи своєї дружини Віолетта за двері, не давши їй пройти далі передпокою.
«Що ти таке говориш?! Я щойно з дороги, та й взагалі-то тут живу».
– Ти не можеш мене вигнати без пояснень! — дивувалася Віолетта, дивлячись на Костянтина.
— Можу. Квартира орендована, договір я сьогодні розірвав. Пояснювати теж нічого не збираюся. Коли ти виходила за мене заміж, ми домовлялися, як будемо вести побут, витрачати спільні кошти та інше, пам’ятаєш?
— Припустимо. Тільки умов мають дотримуватися всі, Костя! — не відступала Віолетта.
— Я від тебе нічого не приховував, а ти! Поки тебе не було, я дізнався, скільки ти насправді заробляєш. Брехня розкрилася, як бачиш. Годувати тебе й твоїх батьків я не збираюся, ми розлучаємося, — так само спокійно продовжував Костя.
Віолетта заглянула в спальню їхньої орендованої квартири й побачила порожню, відкриту шафу: чоловік зібрав усі її речі.
Посуд і начиння, які подарували на весілля двоюрідні тітки, Костя запхав у свої коробки. Віолетті чоловік віддав лише те, що вона принесла з собою від матері, коли вони почали жити разом.
Два роки їхнього спільного життя легко вмістилися у двох валізах та одній спортивній сумці…
Віолетта зрозуміла, що її чоловік щось знайшов, і байдуже мовчала. Вона кохала Костю, але його безмежна жадібність не знала меж! Він витрачав гроші на її батьків! Хіба можна таке казати?!
За два роки Костя лише купив тестю мангал на дачу, а ще допоміг поставити теплицю та замінити паркан біля дачного будиночка. При цьому чоловік любив бувати на дачі й часто відпочивав там із Віолеттою та їхніми друзями.
Але під час кожної сварки Костя намагався дорікнути дружині за те, що допоміг її матері й батькові.
— Ось так! Мамині огірки з теплиці й татів шашлик на мангалі ти їв із апетитом, — гірко хмикнула Віолетта.
Костя дістав звідкись із шафки квитанції й простягнув їх дружині.
— Ось, оплатиш. Я пообіцяв господині, що завтра ти все їй привезеш на роботу.
— Чому я маю оплачувати комунальні? Мені треба орендувати нову квартиру, я не планувала виїжджати!
— Ну так, сидіти на моїй шиї було зручно! — посміхався чоловік.
— Неправда, я теж тебе годувала! А щодо квартири у нас теж була домовленість, Костенька! За комунальні платити повинен ти! — Віолетта тицьнула пальцем у чоловіка.
— Подумай головою, Віолетта! Я знайшов чеки та виписку з картки, які ти ховала. Ти жила за мій рахунок, а собі ні в чому не відмовляла. І матусі допомагала! Я не дійна корова, Віолетта! Тож все, давай розійдемося.
— Я мала віддавати тобі всю зарплату? — запитала жінка, поглядаючи скоса на жадібного чоловіка.
— Я просто думав, що знайшов споріднену душу, розуміючу людину, а не досвідчену акулу! Шахрайка, — додав Костя.
— Гаразд, якщо ти так вирішив. Знайдеш кращу? — підколювала його Віолетта.
— Не сумнівайся! Біля моїх дверей вишикується черга з порядних дівчат! А ти будеш кусати лікті й поїдеш до матері. Будеш шукати ще один гаманець! — кинув Костя.
Віолетта залишила квитанції й, під незадоволене бурмотіння чоловіка, кинула свою зв’язку ключів на полицю у передпокої.
— Я платити не буду! — кричав чоловік.
— Мені все одно! Договір оформлений на тебе!
— Ах, ти! Та я тобі! — кричав Костя, але Віолетта його не чула.
Вона тягла валізи сходами, а сумку ледь не тримала в зубах. Ось підсумок двох змарнованих років. І що ж вона приховала від чоловіка?! Всього-то Віолетта відкладала на свої дівочі потреби кілька тисяч, а решту зберігала в шафі, як і наказав їй чоловік після весілля.
Вона поки що не думала про те, як житиме далі і де шукатиме «товстосума».
Насамперед Віолетта шукала спосіб, як би вночі поїхати додому, до матері. До її містечка о такій порі можна дістатися лише на таксі. Віолетта чекала на машину на лавочці біля під’їзду. А її чоловік Костя палив на балконі й дивився, як його дружина розтрачує заощаджені за час шлюбу гроші.
— Стерво, на таксі поїхала, а мені ще квитанції оплачувати! — нарікав Костя.
Через годину Костя прибув на базу, до мами. Алла Львівна була владною, прямолінійною та впевненою в собі жінкою.
Вона вважала, що виховала справжнього чоловіка, а не слабака чи м’якотілого. Тому прямо запитала сина: чому втекла невістка?
Загалом Віолетта влаштовувала вимогливу Аллу. Втрачати таку дурепу їй би не хотілося…
Костя сів за стіл і відразу сказав, що дуже голодний. Алла дістала з холодильника улюблені сином котлетки та пюре, підігріла все й подала.
Поки вона клопоталася для Кості, син почав розповідати, як він зважився розлучитися з дружиною.
— Віолетта купила матері дорогу техніку на ювілей, всю свою премію витратила! Я знайшов чеки, які вона ховала! Але що ще гірше, моя дружина витратила на себе залишок премії, понад десять тисяч! Я відразу запідозрив недобре, коли вона вдруге за місяць пішла в салон краси!
— Два рази на місяць — це багато, але з іншого боку, премія ж її, зароблена, — похитала головою практична мама. — Ти ж міг якось її приструнити?! Навіщо ти потурав її примхам?
— У тому-то й річ, що вона нічого в мене не просила! Віолетта почала приховувати від мене доходи! Так, дружина купувала продукти, але й про себе не забувала! Я їжджу на метро до офісу, а вона виглядає, як лялька, купує собі нові речі! А звідки вона бере гроші, я відразу не зрозумів! Думав, що вона завела когось, але ні! — обурювався син, а свекруха вже все зрозуміла.
– Чому ж ти її вигнав? На мою думку, вона — ідеальна дружина для тебе! — розсміялася Алла.
— За брехню та марнотратство! Подарунки для мами, косметика, нова зачіска та одяг — це не те, що потрібно моїй дружині! У нас немає машини, ось що важливо! — відповів Костя, наминаючи котлети.
— Та вона ж тебе оберігала, мій дурнику! Гірше було б, якби ти все це оплачував! А ти її вигнав. Мені особисто Віолетта подобалася. А тепер що ти будеш робити? Доведеться знову шукати дружину, постійно жити у мене ти не можеш.
Костя здивувався, а мати пояснила, що поки син жив із Віолеттою, вона теж знайшла собі хорошого чоловіка.
— Поки Яків Петрович у відрядженні, ти можеш жити у своїй кімнаті, а потім тобі неминуче доведеться виселитися, синку! — порадувала його Алла.
— Я знайду іншу, без проблем. Я симпатичний, без дітей і аліментних зобов’язань! У мене вже є на прикметі Аліса з бухгалтерії, — похвалився Костя.
Алла зітхнула. Син не мовчун, але страшенний скнара. Втім, Алла завжди більше дбала про своє особисте життя. А син уже виріс…
Поки Віолетта скаржилася матері, як сумно закінчилася їхня історія кохання з Костею, сам Костя не марнував часу.
Аліса з бухгалтерії була вродливою дівчиною, але на пару років старшою за Костю. Втім, це його не бентежило. У неї була машина, квартира та пристойна зарплата. Ну, чим не ідеальна дружина?!
— Костя, ми сьогодні ввечері поїдемо в якийсь особливий ресторан? — запитала Аліса, коли Костянтин порадував її новиною, що розлучається і хоче запросити дівчину на побачення.
— У який ресторан? Ні. Можна поїсти вдома.
— У тебе своя квартира? Ти ж, здається, винаймав житло? — знизала плечима Аліса.
— Так, я тепер переїхав до матері. Я думав, ми поїдемо до тебе, Алісо.
— Вдома нудно, спочатку треба кудись сходити, поїсти. Я не готую в квартирі.
— Як? А де ти їси?
— У мами, у кафе, — кліпала очима Аліса, а Костя вже підраховував витрати.
Цікавість і бажання помститися колишній взяли гору, і Костя запросив Алісу в атмосферне нове кафе неподалік від їхнього офісу.
Аліса погодилася, а Костя вперше в житті прийшов на побачення з квітами. Віолетта казала, що квіти не любить, але зараз заради Аліси довелося витратитися.
— Такий простенький букет, — хмикнула Аліса.
— Що значить «простенький»? Ти знаєш, скільки він коштує?
Костя та його колега Аліса сиділи в кафе й вивчали меню. Костянтин виявився жадібним, Аліса відразу все зрозуміла й постаралася втекти від чоловіка ще до початку вечері.
Костя не заперечував. Так було ще з двома дівчатами, яких Костя зустрів після розставання з Віолеттою.
Чоловік вже вдосталь насолодився свободою і не поспішав подавати на розлучення. Віолетта заліковувала душевні рани й працювала, сподіваючись якнайшвидше переїхати від мами.
Мама Віолетти, Ірина Сергіївна, дивилася на поведінку зятя з певною поблажливістю. Він молодий, жадібний, але Віолетта його кохала, і в них була сім’я.
— Донечко, може, не треба було приховувати від чоловіка премію? Адже він від тебе нічого не приховував, — сказала мати Віолетти.
— Він теж допомагає Аллі Львівні, таємно купував їй путівки, а я, наївна, мовчала! Я ж йому нічого не казала! Я старалася заради Кості, але він перейшов усі межі! Свої гроші я можу витрачати й сама, мамо, а не утримувати на них чоловіка!
— Повернися. Ви ж добре жили, — лагідно казала Ірина.
Віолетта не поділяла думки мами й не хотіла повертатися до Кості. Можливо, жили добре, але чим далі вона аналізувала їхнє спільне життя з чоловіком, тим більше розуміла, що Кості вигідно жити з нею, а от самій Віолетті— ні.
Минуло майже два тижні з того часу, як чоловік її вигнав.
У Віолетти не було часу сумувати: робота не давала спокою. Але й відпочити від важких думок їй хотілося…
Сестра та подруга витягли її до місцевого ресторану, і там Віолетта познайомилася з хлопцем. Нічого серйозного не намічалося, оскільки нового знайомого Сашка Віолетта знала ще зі школи.
Але вчорашній хлопчик виріс і став привабливим чоловіком, який сам проявив інтерес до Віолетти.
— Я все ще заміжня, але з чоловіком не живу, Сашко. Просто хотіла відволіктися, відпочити від думок. Попереду розлучення, я поки не можу будувати нові стосунки. Хоча б із старих вибратися! — говорила Віолетта чоловікові.
— Ти завжди мені подобалася. Я згоден почекати. Тільки якщо ти поїхала від чоловіка на два тижні, то чому ще не подала заяву?
І справді, чому? Віолетта чекала, що Костя першим подасть на розлучення. Але Костя за два тижні пошкодував і передумав. Віолетта не поспішала повертатися, і Костя почав нервувати. Раптом вона знайшла іншого?
Ні, така золота антилопа потрібна йому самому! На інших дівчат він і так уже багато витратив, досить! Він набрався рішучості й сам приїхав до Віолетти додому.
Чоловік чекав на її повернення з роботи. Але Віолетта приїхала не сама, а з Сашком, на його машині. Костя ледь не розірвався по швах, побачивши якогось багатія та свою дружину на пасажирському сидінні його машини.
— Віолетта, що це таке?! Що це за клоун привіз тебе до матері!
— Костя, навіщо ти приїхав? — просичала Віолетта. — Це не клоун, а мій друг! Що тобі треба?
— Я подумав і вирішив дати тобі другий шанс, — гордовито кинув Костя.
— Запізно, він мені не потрібен. Я подаю на розлучення. У мене інше життя, а ти залишайся сам зі своєю жадібністю! Або шукай собі іншу дурепу, — сміливо заявила Віолетта.
— Такої другої немає, — випалив Костя, розвернувся й попрямував пішки до автобусної зупинки.
Після від’їзду Кості, зателефонувала Алла Львівна й спробувала привести невістку до тями.
— Костя живе в мене й заважає мені! Віолетта, що це за принциповість? Ти купила матері техніку майже на п’ятдесят тисяч! Хіба такі витрати не варто обговорювати з чоловіком?
— А Костя вам купив путівку в санаторій за таку саму суму! — відрізала Віолетта у відповідь. — Ви думаєте, що я нічого не знаю? І що тільки ваш син став жертвою моєї брехні? Ні, дорога Алло! Ви всі такі самі. Більше мені не дзвоніть!
— Віолетта, ти ще молода, з чоловіком треба ділитися! Інакше так і залишишся одна! Я навчу тебе, приїжджай до нас у гості! І забери Костю, а то він у мене всі запаси з’їв від туги за тобою! — наполягала свекруха медовим голоском.
-Ні вже, самі виростили, то й живіть тепер з ним, — відповіла Віолетта.
Вона подумала, що варто змінити номер телефону, щоб колишній чоловік і його мама не турбували її. Віолетта може сама розпоряджатися своїми грошима, а жадібний чоловік їй не потрібен.
