В одинадцятому класі Анні довелося перейти в іншу школу. Її батьки переїхали з квартири в свій будинок, п’ять років будували і, нарешті, все було завершено.
І хоч Анна раділа тому, що тепер вони живуть у великому будинку, що у неї гарна кімната, а також є двір з альтанкою, її все ж засмучувало, що довелося перейти в іншу школу.
У минулій залишилися її друзі, улюблені вчителі, але, на жаль, вона занадто далеко знаходилася від того місця, де вони тепер жили. І всі розуміли, що витрачати годину на дорогу немає сенсу, коли поруч є школа.
Батьки заспокоювали Анну, мовляв, це все одно останній рік, далі університет. І, в будь-якому випадку, довелося б розлучитися з однокласниками. Та й на навчанні в першу чергу доведеться зосередитися.
Анна погоджувалася, але все одно було сумно. А ще вона боялася, що не зможе знайти друзів. Вона була товариською дівчинкою, але досить скромною.
І якщо ніхто до неї не проявить уваги, вона сама може і не наважитися з кимось заговорити.
Брат Анни, Артур, заспокоював її. Мовляв, подружишся з кимось. Він був старший на два роки і вже навчався в університеті. На подив, стосунки між ними були хорошими, не такими, які зазвичай бувають у брата з сестрою, особливо, коли різниця у віці невелика.
Перший день Анні було трохи страшно. Виявилося, що її новий клас не найдружніший. Він був розділений на різні компанії, і Анна не знала, чи прийме її хтось чи ні.
У їхньому класі була, так звана, королева. Аріна подобалася хлопчикам, дівчатка хотіли з нею дружити. Але у неї було всього дві подруги в класі, і вони постійно трималися разом, навіть особливо не розмовляючи з іншими.
Анна розуміла, що їм вона не цікава і навіть не намагалася подружитися. Але ось з іншими дівчатками потихеньку почала знаходити спільну мову. До жодної компанії вона поки не приєдналася, але вже почала спілкуватися, обмінялася номерами телефонів.
Одного дня її зі школи зустрів Артур. Вони домовилися, що поїдуть у торговий центр. У мами наближався день народження, хотіли вибрати подарунок.
Артур був дуже привабливим хлопцем. Звичайно, Анна навіть ніколи про це не замислювалася, тому що він її брат, але інші відзначали його красу.
І коли Анна вийшла до нього, в цей же момент з’явилася і їх королева Аріна зі своєю свитою. Вона поглянула на Артура і зрозуміла, що він їй дуже подобається.
Спочатку вона навіть вирішила, що це хлопець Анни, не розуміючи, що він в ній знайшов. Але дивлячись на те, як вони спілкуються, Аріна здогадалася, що це брат її нової однокласниці.
Наступного дня Аріна сама підійшла до Анни.
— Привіт. Ми з тобою навіть толком не поговорили, — посміхнулася вона. — Розкажи, в якій ти школі вчилася, чому до нас перейшла?
Анна була дуже рада, що Аріна з нею заговорила. Тому охоче їй все розповіла. І про переїзд, і про сім’ю, і про колишню школу.
— Значить, ви зараз живете у великому будинку? — запитала Аріна. — Всі разом?
– Ну, він не настільки вже й великий, – розсміялася Анна. – Але, так. Я, мама, тато, брат і наш собака.
– Це так класно – жити в приватному будинку. Я завжди мріяла. Але мої батьки занадто бідні, – скривилася вона.
– Ну, це дуже дорого, мої мама і тато п’ять років вкладали гроші в будинок, багато економили, щоб ми могли переїхати. Сподіваюся, і у твоїх це колись вийде.
– Ой, – махнула рукою Аріна, – їм це не потрібно. Я просто сподіваюся, що вдало вийду заміж.
– Ну, теж як варіант, – розсміялася Анна.
– Слухай, а дуже нахабно буде, якщо я напрошуся в гості? Мені дуже цікаво подивитися, як ти живеш.
– Ну, чому ж, – навіть зраділа Анна, – звичайно, приходь.
– А я твоїм домочадцям не заваджу?
— Ні, брат завжди зайнятий, у нього зараз багато навчання, а батьки тільки раді будуть.
А Аріні тільки й треба було, що переконатися, що брат Анни буде вдома. До самої Анни їй не було ніякого діла, вона вважала її якоюсь простуватою, не гідною уваги. А ось її брат їй дуже сподобався, і вона не хотіла втрачати шанс познайомитися.
Аріна прийшла в гості до Анни. Вони базікали про все на світі, а Аріна обережно дізнавалася все про Артура. Де вчиться, чи є дівчина.
Анна ні про що не підозрювала. Напевно, вона була просто рада, що хтось захотів з нею подружитися. А то їй було трохи самотньо.
Аріна навіть ненароком примудрилася зіткнутися з Артуром. Представилася йому, трохи поговорила з ним, а вже потім пішла додому. Вона була задоволена, перша частина плану спрацювала.
— Нова подружка? — запитав Артур, коли Аріна пішла.
— Так, думаю, — посміхнулася Анна. — Вона у нас, типу, зірка. Я думала, вона вся така пафосна, але ні. Сама зі мною заговорила, захотіла в гості прийти. Та й весела дівчина.
— І симпатична, — з посмішкою промовив Артур.
— Та ну тебе, тільки це і помічаєш, — буркнула Анна.
— А що я повинен помічати? — розсміявся хлопець. — Звичайно, я звертаю увагу на зовнішність.
— А давай я теж буду обговорювати твоїх друзів, — хитро промовила сестра. — Я ж теж звертаю увагу на чоловічу красу.
— Тобі не можна, — суворо промовив Артур. Для нього Анна була ще маленькою дівчинкою.
Аріна стала часто бувати в Анни вдома. Іноді вона базікала і з Артуром, навіть якось вони всі втрьох сиділи. Потім Аріна і Артур обмінялися номерами телефонів і домовилися зустрітися.
— Забереш у мене подругу, — буркнула Анна.
— Ну, точно не в тому сенсі, — хмикнув Артур. — А, якщо серйозно, я б поспілкувався з нею. Вона цікава.
— Та я й не проти, — промовила дівчина. — Навіть рада. Це я так, бурчу за звичкою.
Анна щиро вірила, що Аріна дружить з нею. А те, що вони з Артуром сподобалися одне одному — просто збіг обставин. І їй це навіть подобалося. Було б чудово, якби вони всі разом могли спілкуватися.
Але всі ілюзії зруйнувалися в одну мить. Анна, як завжди, збиралася додому після школи. Вони з Аріною розпрощалися в роздягальні, а потім Анна пішла на вулицю.
Але, вийшовши з дверей школи, вона зрозуміла, що забула рукавички в роздягальні. А на вулиці похолодало, додому йти хвилин двадцять. Та й боялася вона, що хтось їх забере.
Довелося Анні повертатися. Аріна в цей момент базікала зі своїми подругами, які теж спілкувалися з Анною, але якось неохоче. Та й Анна не прагнула з ними здружитися.
Аріна її не помітила, як і її подружки. І зовсім випадково Анна підслухала їхню розмову.
— Ну, як там з братом нашої новенької просувається?
— Домовилися зустрітися. Він такий хороший ! Заради нього можна і Анну потерпіти. Хоча, зізнаюся, вона мене так дістала! Базікає без угаву…
Далі Анна навіть не слухала. Не стала шукати свої рукавички, просто вискочила на вулицю і помчала додому.
Вдома вона зачинилася у своїй кімнаті, не бажаючи ні з ким розмовляти. Їй навіть не було так прикро, що Аріна так про неї відгукувалася. Хоча, Анна просто спілкувалася, не діставала, не набридала.
Найприкріше, що вона прикидалася її подругою, щоб просто познайомитися з Артуром. Анна навіть згадала той день, коли брат прийшов до неї в школу. Адже після цього Аріна раптом проявила до неї інтерес.
На вечерю Анна не пішла, сказала, що погано почувається. Але батьків їй вдалося обдурити, а ось брата ні. Він занадто добре її знав. Тому після вечері він зайшов до неї.
Анна знала, що це нелогічно, але вона ще й на Артура злилася. Адже через те, що він її брат, їй довелося пережити це приниження. Краще б Аріна взагалі її ігнорувала.
— Що сталося? — запитав він.
— Нічого, — буркнула Анна.
— Я ж бачу. Що сталося? Мені ти можеш розповісти.
— Якраз тобі я розповідати й не хочу.
— Ну, гаразд… Але хоч з подружками поділися. Аріна прийде сьогодні? Ми з нею завтра хотіли зустрітися.
Якби Артур не згадав фальшиву подругу, Анна б промовчала. Але тут її прорвало. Вона розповіла все, включаючи і те, якою дурепою вона себе почувала.
Вона бачила, як злиться брат, і вирішила, що перегнула палицю.
— Вибач. Я не хотіла все це розповідати.
— Навпаки, правильно, що сказала. А то ще зв’язався б з цією змією.
Весь вечір Аріна писала Артуру, але він їй не відповідав. І тоді вона вирішила зателефонувати йому.
— Чого тобі? — сухо запитав він.
— Артур… Це Аріна, — здивовано промовила вона, думаючи, що хлопець просто не зрозумів, хто йому дзвонить.
— Я знаю. І знаю, що ти користувалася добротою моєї сестри, щоб познайомитися зі мною.
— Ти що? — злякалася Аріна. — Хто тобі цю нісенітницю сказав?
— Давай без цього, — скривився Артур. — Анна сама чула твою розмову, в якій ти розповідала, як тобі доводиться її терпіти заради мене.
Зависла пауза, а потім Артур продовжив:
— Не смій мені дзвонити, не смій приходити до нас додому. І якщо влаштуєш Анні якусь підлість, я тебе з-під землі дістану. Я заради сестри зроблю все. Будь у цьому впевнена.
Аріна повісила трубку. А Артур не став розповідати Анні про цю розмову, знав, що їй буде боляче.
У школі місцева королева уникала Анну, але дівчина і рада була цьому. Вона не хотіла її бачити, не хотіла з нею спілкуватися.
Згодом Анна знайшла подруг і в цій школі. А ось з Аріною більше не розмовляла, і вона здогадувалася, що брат постарався, щоб та до неї навіть не підходила.
І як би в подальшому не склалася дружба Анни з іншими людьми, вона прекрасно знала, що в її житті завжди буде головний друг. Її брат, її захисник, який завжди на її боці.
Спеціально для сайту Stories
