Як перестати кричати на дитину, коли дуже кортить. Наразі ситуація досить напружена, всі на емоціях та нервах, а відтак, зіврватися, наговорити зайвого, накричати на близьких людей надто просто.
Найбільше страждають діти, адже вони беззахисні, і так виходить, що зриваються дорослі на них. Психологи радять кілька варіантів які допоможуть стримувати себе в руках.
Перш за все треба розуміти, що крик, це емоції, які потрібно виплеснути назовні. Але дитяча підсвідомість побудована інакше. Діти на яких кричать, будуть мати в результаті 2 варіанти розвитку подій.
Або в підлітковому віці вони будуть агресивні або ж навпаки закриті та надто зважати в спілкуванні та вираженні емоцій.
Відтак, способи прості, але надто дієві, для того, аби їх проігнорували.
Метод 1. Якщо неможливо себе заспокоїти чи дуже важко зупинитися всроцесі крику, починайте сміятися.
Це допоможе не тільки змінити емоційний фон, поки мозок перебудується на потрібний лад, то дитина вже не буде розуміти що відбувається. Крайня міра, але є ситуації, коли гальмувати пізно, а емоції треба віддати назовні.
Спосіб 2. Він підходить для більш дорослого чада в віці від 11 років. Заключається в тому, аби перестати звинувачувати дитину криком, а сконцентрувати увагу на відчутті провини за безвідповідальність.
З цим методом треба бути дуже обережним, аби самому дорослому не звикнути робити дитину винною.
Ситуація, коли наприклад, підліток затримався після кіно чи прогулянки, не брав телефон і таке інше, безумовно неприємна. Але пояснивши, що справа не в принципі, не в тому, що дитина затрималася, а в тому, що потрібно було повідомити, знайти спосіб додзвонитися.
Показати що, відчуття тривоги більше, аніж злість. Тоді, принаймні, дитина буде знати, що за неї піклуються.
Спосіб 3. Не використовуйте частинки “Не, Не можна”. Говоріть чітко про свої очікування від дитини. Ситуація наступна. Якщо дитині треба щось заборонити. Простіше сказати “Не можна”.
Але якщо це “не можна” замінити на “сину, я думала, що коли прийдуть гості, в твоїй кімнаті буде чисто”, до прикладу, то дитина, до якої якої говорити, як до дорослої, буде розуміти, буде мати аргументи. Не просто заборону, а чітке пояснення того, що відбувається.
Спосіб 4. Поставити себе на місце дитини важко, але варто. Навіть в дорослому віці образливо, коли звертаються з неповагою і криком, а дитині і там паче. Відразу з’являється бажання зробити на зло.
Якщо злість концентрується в бажанні вдарити дитину, потрібно розслабити кінцівки, якщо накричати – потрібно взяти до рота цукерку, чи будь яку іншу їжу, пережовуючи яку, точно буде незручно кричати на дитину.
Ну і нарешті найкраще, що можна зробити для себе і дитини, якщо ситуація дозволяє – вийти з кімнати, випити чаю чи просто перевести дихання.
Всі знають, що кричати хочеться відразу. Через 2-3 хвилини це відчуття проходить. А тому потрібно дати час собі і дитині, для того аби заспокоїтися.
