В мене ніколи не було проблем з чоловіком. Жила душа в душу. В нас було троє дітей і, щоб нас прогодувати, чоловік важко працював. Я помітила, що він став довше на роботі затримуватися, але списала це на те, що він просто хоче більше заробити.
Деякі підозри закралися лише тоді, коли чоловік почав завзято писати повідомлення комусь. Коли я спитала, хто ж це, він лише відмахнувся від мене і сказав, що якийсь знайомий. Та після того, почав ховатися з телефоном. Влаштовувати скандал не стала, але пильніше дивилася за чоловіком.
Якось після «наради» я знайшла дивне волосся на піджаку, точно не моє, але знаку не подала. Та якось на прогулянці сталася дивна історія – син зашпортнувся за щось, впав та почав плакати. Чоловік, як наче так і треба, назвав нашого сина чужим іменем. Тоді я теж змовчала, хоч і помітила цю необачність.
Йшов час і чоловік вже на примару став схожий. Тоді я спитала на пряму, чи є в нього хтось і нагадала про випадок з іменем сина. Він спочатку злякався, а потім зізнався – про іншу сім’ю, і про двох дітей від коханки і одного з малюків звати саме так, як він помилково назвав нашого сина. Я сказала, що він може просто піти в іншу сім’ю, бо воно мені не треба. Вже через місяць просився назад, а діти у коханки були не від нього…
