Мені вже давно за 60, маю двох дорослих дітей та онуків. Все їхнє життя провів у морі, тому не бачив як ростуть мої власні діти. Побутом та сім’єю займалася лише дружина, якої вже немає. В ті недовгі періоди, поки я був вдома між рейсами, був не найкращим чоловіком та батьком і часто заглядав у пляшку.
Я не здивувався, коли діти відмовилися від мене та зареклися зі мною бачитися. Вони прямо сказали: «Ти був поганим чоловіком і батьком, і ми тебе знати не хочемо». Я залишився один, але згодом зустрів іншу жінку, набагато молодшу за мене й все якось закрутилося.
Ми купили будиночок за містом, де живемо з того часу. Вона займається город та садом – вирощує овочі та фрукти. Якимось дивом я вмовив дітей познайомитися з новою жінкою в моєму житті та все вийшло. На радощах кохана покликала всіх у гості. Наступного вечора вони й прийшли, але танці та веселощі затягнулися ледь не до ранку.
Тепер такі гулянки в нас по кілька разів на тиждень. Я спати не можу, тому йду гуляти й так проходить по півночі. При цьому діти мої, на відміну від мене, до пляшки не беруться. Як їм пояснити, що мені ці гулянки не подобаються? Просто я й образити їх не хочу, бо я й так був поганим батьком.
