Ця історія сталася багато років тому, але мені соромно досі. Я розумію, що тоді я була лише дитиною, але дуже безвідповідальною. Це ж через мене моя маленька сестричка отримала травму.
Я пам’ятаю той день, як мені здається , наче це було вчора, хоча й пройшов не один десяток років. Наша сім’я була звичайна. Я старша дитина, а в мене ще є молодша сестричка. Вона молодша за мене на сім років.
І ось в той день мама пішла на кухню – варити обід, а мене попросила подивитись за молодшою сестрою. Мені було всього вісім років, а їй рік. Звісно, сидіти з малечею не найприємніша справа у світі.
Я вирішила, що буду найхитрішою та найрозумнішою, тому я просто посадила її на диван і накидала іграшок. Сама ж увімкнула телевізор і дивилася якусь передачу, хоча повинна була дивитися за дитиною.
Мама на мене розраховувала, а я думала, що зроблених мною маніпуляцій достатньо. Раптом мене щось зацікавило на балконі, і я відійшла всього на хвилиночку, так мені здалося.
Моїй рухливій сестричці вистачило цього часу, щоб упасти з дивана на підлогу. Бідна дитина розсікла собі брову і голосно почала плакати. Я так злякалася, підбігла до неї, але вже було пізно.
З кухні вийшла мама і сильно почала на мене кричати, а я все дивилася на неї, і мені було дуже шкода мою сестричку. Вона довго плакала, але мама зуміла її заспокоїти.
Вона навіть її відвезла до лікаря, але нічого серйозного не знайшли. Тільки зеленкою помазали рану. З того моменту минуло багато часу. На брові в моєї сестри залишився маленький шрам.
Іноді вона скаржиться, що в неї болить голова, і щоразу я звинувачую себе за це. Мама мене переконує, що це через тиск, але мене все одно мучить совість.
