Я вже давно не молода. Відсвяткувала свій шостий десяток. Якось на дачі відчула себе недобре. В той день в мене гостював син з невісткою. Вони дуже швидко відвезли мене до лікарні. Невістка всіх лікарів на вуха поставила, тому оглянули мене дуже швидко.
Поки я не одужала, то все було як у казці – окрема палата, смачна їжа. Діти заплатили за моє лікування та догляд. Вони купили всі необхідні ліки, а холодильник заповнили їжею. Але коли я одужала, все пішло шкереберть.
Невістка прямо почала говорити, щоб я написала заповіт. Вона постійно згадувала про моє здоров’я, що вони мене доглядали, витрачалися, хвилювалися і обіцяла, що як все оформлю на свого сина, то всім забезпечать. Але ж в мене ще й донька є.
Відтоді невістка ніяк не могла вгамуватися. Постійно наговорює на мою доньку, що та не провідала мене, а вона з дома дітьми ледь кінці з кінцями зводить, але горда й не просить допомоги. Та й до палати з дітьми не пускали. При цьому вона мені дзвонила щодня, питала, як я почуваюся.
Згодом вони повели мене до нотаріуса. Син весь час мовчав, а от невістка по заповіту міркувала. Я віддала їм свою квартиру. З того часу все думаю, що я вчинила неправильно. Не правильно це все. Через тиждень сама пішла до нотаріуса та все переоформила – дочці – квартиру, синові – дачу. Про зміни нікому не сказала. Нехай буде сюрприз.
