Моя рідна тітка обібрала мене та ще купу родичів, а у власної мами поцупила коштовні речі. Не знаю, як так можна було вчинити. Це ж треба зовсім не мати совісті. До речі, це не кілька сотень, а десяти тисяч, які б могли допомогти мені купити квартиру.
В мене сталося горе – від нас пішов мій батько. Організація прощання та обіду біла на мені, платила за це все теж я та мій чоловік. Я навіть була рада, що майже ніхто не прийшов попрощатися з моїм батьком – бабусі, брати, моя мама та сестра тата.
Всі інші родичі були десь у роз’їздах. Я навіть не помітила одразу, що моя рідна тітка нишком збирала конверти від родичів, які принесли вони нам принесли для підтримки. Мені про це мама сказала потім. Я попитала в інших родичах і виявилося, що там була чимала сума.
Пізніше з’ясувалося, що на тата на рахунку є деякі заощадження, а паролі він записував у блокнот, щоб не забути. Тож гроші міг зняти той, хто мав цей блокнот. Чомусь тітка вирішила, що вона має бути берегинею тих грошей. Чому? Мені не зрозуміло.
Коли я сказала, що проти, то на мене накинулися майже всі родичі. Казали, що так буде надійніше. Мовляв, що потім пам’ятник батькові поставимо, а в мене начебто вони за вітром підуть. Хоча я планувала покласти їх на депозит, щоб згодом отримати більше.
В планах був не тільки пам’ятник батькові, а й квартира мені, бо мені доводилося винаймати житло. Ходити магазинам з тими грошима я не збиралася. Але чомусь родичі звинуватили мене в тому, що я хочу все привласнити.
Так я єдина донька, тому в гроші лише мої та моєї мами, яка взагалі й слова не сказала. Віддала я їх лише за умови, що вони підуть на допомогу бабусі. Згодом я помітила, що з квартири, де живе моя бабуся, і яка належала моєму батькові, почали зникають цінні речі.
Тітка часто навідувала свою матір та й мала власні ключі від цього житла. Я не мала сумніву, що це все діло її рук. Вона так гроші під час прощання з моїм батьком привласнила, тепер це. Тітка взагалі не звітувала, куди поділося все.
Минуло вже 5 років, а пам’ятник у батька так і не з’явився. Куди поділися гроші, які збирала тітка, ніхто не знає. Прикро досі, як можна було так вчинити? Я поки що не можу самотужки поставити його, але гроші збираю.
Пощастило, що у спадок я отримала квартиру. Хоч її тітка не зможе відібрати. Вона мені за законом належить. До речі, коли вся правда з’ясувалася, то всі родичі з нею пересварилися. З того часу я з нею теж не спілкуюся.
