Побралися ми рано, обом було по 20 років. Оскільки ще вчилися, то вирішили жити з моїми батьками, хоч її мама пропонувала жити в неї, але я відмовився, хотів жити вдома.
Спочатку все було нормально, потім почалися між дружиною та матір’ю сварки через дрібниці. Я намагався не втручатися, вирішив, що вони самі швидше розберуться, але з кожним днем все гіршало.
Мати чіплялася до кожного слова, постійно робила зауваження, то не так прибрала, то чи то приготувала. Вирішив поговорити з батьками, але батько став на бік матері, а мені сказав, що мати господиня, а не моя дружина нехай слухається.
Але на деякий час після цієї розмови в будинку настала тиша, поки на якесь зауваження матері кохана не відреагувала, а просто проігнорувала її. Все почалося знову. Тепер ми почали сваритися вже вдвох.
Дружина почала звинувачувати мене, що я не можу зробити матері зауваження, не можу її захистити, я казав, що не можу нічого зробити і доведеться їй слухати мати. Кохана зібрала речі та поїхала до своєї матері.
Я образився і вирішив не дзвонити та не їхати за нею, поки через місяць вона не подала документи на розлучення. Я почав її вмовляти забрати заяву, просив вибачення, навіть погодився переїхати до її матері, аби бути разом.
Та вона не погодилася, сказала, що вона вже зрозуміла, що я за людина, така сама, як і мої батьки. Я думаю, що це була справа принципу. З того часу минуло вже три роки, вона вийшла заміж і народила дитину.
Я ж досі живу з батьками. Відносини у мене з ними так і не налагодилися, я не можу простити їм втручання в мою сім’ю, яку через них і втратив, а вони постійно говорять, як мені пощастило, що дружина пішла, а то я так би і мучився з нею все життя.
Зараз дуже шкодую, що не зміг жити окремо від батьків, треба було кинути навчання та знайти роботу, винайняти житло та зберегти сім’ю. Колишню досі люблю.
Хочу її повернути, але ніколи вже не зможу це зробити, і до батьків вже ніколи не зможу ставитися, як раніше, в результаті залишився один. Як мені налагодити життя? Мені вже за 30…
