Родинні історії

Зіпсувала стосунки зі свекрухою через дурний шмат господарського мила

Все життя я мию посуд миючим засобом. І всіх усе влаштовувало. Поки в моєму житті не з’явилася свекруха. Я чула мільйони історій про те, як дівчатка не ладнають з мамою чоловіка. Але я була певна, що це не про мене. Я вже точно зможу порозумітися з однією єдиною жінкою.

І сказати правду, так воно й було. Коли Санька познайомив мене зі своєю мамою, вона мені одразу сподобалася. Першого вечора ми проговорили кілька годин. Сміялися, обговорювали плани на майбутнє, вона розповідала про сімейні історії. Мені тоді так добре було. Я думала, житимемо мирно.

Після весілля ми вирішили жити у моїй квартирі. Мені залишилася від бабусі невеличка однокімнатна квартира. Планувалося, що ми поживемо тут недовго, накопичимо грошей і купимо щось більше. Чоловік теж рік тому отримав у спадок від дядька будинок у селі. Одне до іншого – і можна купити двокімнатну. А цю залишити, щоби здавати. Свекруха схвалила наш план.

Після весілля ми поїхали на два тижні у відпустку. Коли повернулися, свекруха напросилася у гості. Я була навіть рада. Ми добре посиділи, повечеряли. Після застілля я почала мити посуд. Не люблю, коли у раковині стоять брудні тарілки. Налила трохи засобу і взялася за роботу.

І тут відбулася дуже дивна розмова. Наталя Сергіївна побачила, що я мия посуд, і запитала: «Марино, а чим це ти посуд миєш?» Кажу, мовляв, та звичайним миючим засобом. І тут вона каже: «Щоб ти знала, всі ці засоби дуже токсичні. Ви ж потім їх споживаєте з їжею. Купи краще шматок господарського мила. Адже тобі про мого сина треба добре дбати».

Я трохи розгубилася, але вирішила перевести все у жарт. Кажу, мовляв, мило теж залишається на посуді та й запах мені не подобається. Навколо хімія, від цієї гірше не стане. Вона тоді сказала щось про те, що молодим краще знати. Я й вирішила, що на цьому розмова закінчена. Навіть забула про це вже.

За рік знайшовся покупець на будинок у селі. Ми продали його за гарною ціною. Вирішили, що саме час купувати нове житло. Я була вагітна, хотілося облаштувати будинок для сім’ї. Ми взяли наші накопичення, а суму, що бракує, позичили у моєї тітки. Коли я була на останньому місяці, ми переїхали до нового будинку.

Все це далося мені нелегко. Останні два тижні перед пологами я лежала у лікарні. Я була дуже щаслива повернутися додому. Чоловік чекав на мене з шикарним обідом. Свекруха теж поспішила відвідати нас першого ж дня. Коли я підійшла до раковини, щоб помити собі чашку для чаю, побачила, що замість звичайного миючого там лежить господарське мило.

Сил на з’ясування стосунків не було. Коли Наталя Сергіївна пішла, я просто викинула мило, а в інший день в магазині взяла миюче. Коли спитала чоловіка, що це за мило, він сказав, що це мати принесла. Сказала мити їм посуд. А він що, не стане ж сперечатися з мудрою господинею.

Вона знову з’явилася наступного дня. Мені це здалося зайвим, але я вирішила промовчати. Вона зайшла на кухню і одразу до раковини. І тут почалося щось таке, чого я не очікувала. Вона почала говорити на підвищених тонах: «Вже викинула, так? До того вперта, зовсім не хочеш мене послухати. Мала б хоч краплину поваги. Мій син тут живе, моя внучка, гроші мої в цю квартиру вкладені, а ти нічого не хочеш слухати».

Тоді я сказала, що в цю квартиру вона жодної копійки не вклала. А вона завела стару пісню про те, що треба краще дбати про її сина. Тут я не витримала. Я сказала, що це мій дім, моя сім’я, і ​​я дбатиму про них так, як вважаю за потрібне. А вона, якщо хоче приходити сюди, нехай шанує мої правила. Нехай використовує мило для миття посуду вдома.

Після цього Наталія Сергіївна зі мною, звісно ж, не спілкується. Вона приходить до під’їзду, а чоловік урочисто вивозить онучку до неї. Мені це все не подобається, якщо чесно. Мене влаштовувало, коли ми зі свекрухою добре спілкувалися. Але як мені бути? Не хочу я мити посуд господарським милом, а ще не хочу, щоб свекруха лізла в нашу сім’ю та навчала мене як жити. Чи варто мені вибачитись і першою піти на примирення?

Вам також має сподобатись...