Дивно з’ясувати, що тобою роками користувалися люди, які були наче рідні. Люди, які були поряд роками, і ми ділили радощі та проблеми. Ми їли ледь не з однієї тарілки та дітей доглядали.
Після весілля ми оселилися в маленькій, але своїй квартирі. Поряд жила пара приблизно нашого віку. Ми одразу потоваришували, почали спілкуватися. Ходили один до одного в гості, нас свята разом збиралися. В нас діти навіть в один період з’явилися.
Діти наші теж потоваришували. Коли їх сину виповнилося три, то подруга моя вирішила поїхати за кордон, щоб грошей заробити. Квартира в них була старенька та потребувала ремонту. У її чоловіка робота хороша, але грошей все одно не вистачало.
Так вона й поїхала, а її чоловік залишився з двома дітьми. Я та моя свекруха, яка на той час жила з нами, доглядали дітей подруги. Вони у нас їли, спали, а часом й всі вихідні проводили. Подруга ж приїжджала часто, привозила гроші та подарунки.
В цей час її чоловік займався ремонтом. Якось він обмовився, що в них грошей вистачить на ще одну квартиру, а не тільки на ремонт. При цьому мій чоловік постійно їм допомагав. І це було нормально, адже допомога сусідам справа гарна. Мені здавалося, що за ці роки ми стали практично родиною. Але виявилося, що я сама себе обдурила і нас лише використовували.
Моя свекруха захворіла і нам не вистачало грошей на лікування. Зібрали все, що було, але все одно не достатньо. Вирішила у подруги попросити в борг до кінця місяця, з зарплати б все віддала. Вона помовчала, а потім відмовила. За її словами, свекруха мені чужа людина, то чого я так хвилююся.
Мені стало від цього так погано. Це ж треба було таке сказати. Ця «чужа людина» роками доглядала її дітей. Вони навіть її бабусею називають. А тепер вони нам кілька тисяч не хочуть дати в борг на кілька тижнів. Прикро, що люди, яких ти довгі роки вважав за сім’ю, тобою просто користувалися.
