― Я ж попереджала! Взяв без роду й племені, та ще ні готувати, ні прибирати, ні працювати, ні вчитися не вміє…
Зоя Аркадіївна з огидою відсунула тарілку, в якій остигав безнадійно пересолений суп.
― Не знаю, як так вийшло, ― Ліна ледь стримувала сльози, ― все робила за рецептом.
― Мамо, ну перестань, ― Олександр спробував захистити дружину, ― таке буває з усіма. Ліна ж не навмисно.
― Не хватало, щоб вона навмисно це робила, ― Зоя Аркадіївна говорила так, ніби Ліни тут не було. ― Я розумію, якби це було вперше. Ось вчора спалила котлети.
Скільки розуму треба, щоб засікти час, прикрутити газ? А вугілля замість курки минулого тижня? Синку, ці кулінарні експерименти дорого обходяться.
Спочатку ти купуєш продукти, а потім замовляєш доставку. А твоя дружина сидить без роботи, нігтики підпилює.
― Нігтики — це теж робота, ― Ліна не витримала натиску свекрухи й розплакалася. ― Я ні в кого на шиї не сиджу.
― Робота ― це коли ґаруєш, гроші в дім приносиш. А ти з подружками чаї гоняєш цілий день.
― Вони в першу чергу моделі. Як мені інакше досвіду набиратися? Дівчата оплачують матеріали, я тренуюся. Є вже й постійні клієнти.
― Краще б тренувалася суп варити і котлети смажити.
Суперечка зайшла в глухий кут. Ліна ридала, Зоя Аркадіївна злилася, Сашко втік від проблем у написання дисертації.
Сашко і Ліна познайомилися в університеті. Він ― викладач, син раптово пом..лого ректора. Вона ― першокурсниця, яка вступила за спеціальною квотою як повна сирота.
Їхні стосунки починалися зворушливо. Олександр залицявся до Ліни незграбно, але красиво. Через пару місяців Ліна вже безнадійно закохалася. Різниця в десять років не бентежила нікого, крім мами нареченого.
Але й вік Ліни не відігравав ключової ролі. Зоя Аркадіївна, професор гуманітарних наук у тому ж університеті, вважала стосунки сина зі студенткою особистим соромом.
― Синку, а як же Катя? ― намагалася Зоя Аркадіївна напоумити сина. ― Ви зустрічалися два роки, справа йшла до весілля. Над дисертацією працювали разом.
― Мамо, ти забуваєш про почуття. Катя хоч і розумна, але мені абсолютно не цікава.
Катя була дочкою близької подруги Зої Аркадіївни і працювала на тій самій кафедрі, що й Олександр. Звісно, роман закрутився з ініціативи Зої Аркадіївни. І все було чудово, доки не з’явилася Ліна.
― Синку, про які почуття ти говориш? Так, Ліна ― приваблива. Але з віком це зникне. І з чим ти залишишся? Повісиш на шию непутящу дружину та пару негідників, на кафедрі почнеш випрошувати додаткові години, щоб прогодувати сім’ю.
А з Катериною ти будеш на службі, це я вже гарантую. У достатку до кінця життя!
― Мамо, я ціную твою думку. Але жити з нелюбою не збираюся. Подобається тобі це чи ні, але я одружуся з Ліною. Крапка.
Тоді Зоя Аркадіївна серйозно образилася. Але на весілля прийшла. Правда, у синьо-чорній сукні.
Щоб зайвий раз не травмувати свекруху, пара оселилася в квартирі Ліни ― єдиному спадку від покійних батьків. Тридцять квадратів цілком достатньо для сім’ї без дітей. Головне, житло на іншому кінці міста, подалі від Зої Аркадіївни.
Але черговий скандал не змусив себе чекати. Ліна вирішила, що вища освіта — не для неї. Досить у родині одного вченого. Вона відрахувалася з другого курсу і перекваліфікувалася на майстра манікюру.
Двомісячні курси дали ази, а ось практикуватися довелося багато і майже безкоштовно.
Сказати, що Зоя Аркадіївна була в шоці, — це нічого не сказати.
— Та як мені колегам в очі дивитися! — кричала вона в трубку. — Така невістка в професорській родині! Ганьба! Майстер манікюру і майбутній доктор наук…
― Мамо, людина має займатися улюбленою справою, ― заперечив Олександр, ― а не зважати на думку твоїх колег. Прояви мудрість і доброзичливість. Я кохаю Ліну, і мені байдуже, є в неї диплом чи ні.
Зоя Аркадіївна в пух і прах посварилася з сином і звинувачувала в цьому Ліну. І з кожним днем ненавиділа її все сильніше.
Сашко хоч і підтримував Ліну, але терпіти вдома постійних клієнток і хімічний запах лаків, топів та знежирювачів було неможливо. Довелося йти на мирову.
― Мамо, вибач, якщо поводився як дурень. Я тебе дуже люблю і не хочу більше сваритися.
― Синку, ми сваримося тільки з однієї причини. Якщо її виключити, то все буде як раніше.
― Мамо, не починай. Я люблю дружину не менше, ніж тебе. Прошу, не розривай мені душу. І прийми нас.
― У якому сенсі?
― Ти ж знаєш про захоплення Ліни?
― О, не нагадуй!
― У нас вдома постійно люди. А мені потрібна тиша, щоб працювати над дисертацією.
― Так, до чого ти хилиш?
― Пустиш нас пожити? Все одно половина будинку пустує. А в квартирі вона буде працювати.
― Синку, це й твій дім теж. Можеш жити тут скільки завгодно, але Ліна…
― Вона моя дружина. Ось побачиш, коли ви краще познайомитеся, станете подружками.
― Це навряд чи. Але якщо вона буде нормально про тебе піклуватися, може, я пом’якшуся. Тільки ніяких клієнтів у цьому будинку.
― Ні-ні, вона облаштувала місце у своїй квартирі.
― Гаразд, приїжджайте.
Олександр був щасливий. Нарешті випав шанс примирити двох головних жінок у його житті.
Зоя Аркадіївна теж була задоволена. Ні, вона не збиралася миритися з Ліною. Її мета — показати синові, наскільки помилковий його вибір. Причепитися до молодої дівчини в побуті — що може бути простіше! Сашко побачить її з іншого боку і, можливо, повернеться до Каті.
Після переїзду Зоя Аркадіївна почала втілювати свій план у життя. Спочатку обережно: «Ліно, у вашій кімнаті повно бруду, все розноситься по дому».
«Ліно, якщо впустила тарілку, її треба відразу викинути. Посуд зі сколами використовувати не можна, навіть якщо це дорогий фарфор».
«… твоя білизна висохла ще вчора, прибери її в шафу».
«… санвузол спільний, будь ласка, прибирай за собою частіше».
Здавалося б, нічого критичного. Але з кожним разом Зоя Аркадіївна ставала суворішою. І свої претензії вона намагалася висловлювати через Олександра.
«Синку, я просила твою дружину прибирати волосся з ванної. Мені неприємно після неї митися».
«… мені ніде розвісити речі після прання. Чому ваші не прибрані вже другий день?»
«… Ліна розбила блюдце з родинного фарфорового сервізу. Нехай буде обережнішою».
«… я тільки прибралася, а з вашої кімнати вже тягнуться брудні сліди».
Але найбільше Ліні діставалося під час готування. Як на зло, практично кожна її страва не виходила. Пересолена, переперчена, підгоріла. Раніше таке траплялося вкрай рідко, а зараз постійно.
***
― Так, попереджаю, завтра до нас прийде в гості Катя з батьками. Ліно, займися прибиранням і склади меню на вечір.
― Мамо, ну навіщо це? ― Олександр не хотів зустрічатися з колишньою, та й Ліні буде ніяково. ― Ти ж знаєш, ми не дуже ладнаємо.
― Це твої проблеми. Схоже, я ― єдина, хто переживає за твоє майбутнє. Батько Каті може посприяти твоїй кар’єрі. Те, що ви розійшлися, вже зіпсувало твою репутацію. Треба відновити зв’язок.
― Буде дуже приємно поспілкуватися з колишньою Сашка, ― сарказм відчувався в кожному слові Ліни. ― Нехай побачить, що ми щасливо одружені й кохаємо одне одного.
― Це некоректно, мамо…
― Це мій дім, і мені вирішувати, кого запрошувати в гості. І ви, будь ласка, поважайте мою думку. Я можу на вас покластися?
Ліна кивнула. Звісно, їй буде неприємно. Але заради Сашка доведеться потерпіти і постаратися. Цього разу вона нічого не зіпсує!
Після «узгодження» меню Ліна вирушила по магазинах. Завтра вона обов’язково покаже і Каті, і свекрусі.
***
Ручки від пакетів з продуктами боляче врізалися в руки. Треба було замовити доставку!
Ліна кинула пакети на підлогу, зняла куртку і присіла на пуф. Вона втомилася, а ще треба готувати. Вона швидко роззулася і пішла на кухню, щоб розпакувати покупки.
Але, почувши голос Зої Аркадіївни, зупинилася. Схоже, та розмовляє по телефону з Катею.
― Катерино, не хвилюйся, ця невдаха тобі й у підметки не годиться.
Ліна тихо дістала смартфон і натиснула на запис. Дуже цікавий діалог.
― Ось побачиш, Сашко зрозуміє свою помилку. Я вже постараюся. Ця вертихвістка буде готувати вечерю, «дивувати» кулінарними здібностями. Так я трохи допоможу! У сільничку вже додала соди.
Ліна не помітить. Ця дурепа ніколи не куштує, що кидає в каструлю. А потім непомітно збільшу температуру в духовці. Від її м’яса по-французьки залишаться одні вуглинки. Я так робила вже не раз. Уявляєш, висипала в суп повну сільничку, а вона не помітила і подала Сашку. Я ледь стрималася, щоб не розреготатися!
До речі, Катю, у тебе немає алергії на мед, як у Ліни? Ні? Чудово! Тоді я додам трохи в десерт. Вона від нього покривається бурими плямами. Думаю, після цього піде з-за столу, і ви з Сашком зможете нормально поговорити. Все, мені час, Ліна скоро повернеться. До вечора.
Так ось у чому справа! Зоя Аркадіївна спеціально шкодила… Що ж, тоді буде вам шоу від невдахи!
― Я прийшла, ― Ліна занесла пакети на кухню, попередньо сховавши телефон у кишеню. ― Ну що, приступимо? Ви ж мені допоможете, Зоя Аркадіївна?
― Та ні! Ти хотіла показати себе у всій красі, то й готуй сама. Мені ще треба привести себе до ладу. Але я буду поглядати, не хочу зганьбитися перед пристойними людьми.
Ліна знизала плечима і взялася за приготування. Сіль замінила відразу, залишилося не проґавити момент із духовкою.
― Не зрозуміла, це що за самодіяльність? ― здивувалася Зоя Аркадіївна, зайшовши на кухню. ― Ми домовлялися готувати шарлотку з моїм фірмовим кремом на десерт.
― А я ось вирішила зробити порційний десерт. Ваш крем теж сюди підійде. О, здається, гості прийшли. Ідіть зустрічайте, поки я тут закінчую.
Зою Аркадіївну охопило недобре передчуття. Чому вона не відчувала звичного запаху підгорілої їжі?
Початок вечері був напруженим. Здавалося, всім, крім Ліни, було ніяково.
― Не треба сумувати! Давайте перейдемо до їжі, ― Ліна поставила перед гостями свою страву. ― Я дуже старалася.
― Так, спробуємо твій шедевр, ― уїдливо зауважила Зоя Аркадіївна і тут же замовкла. ― Смачно… Чому смачно?
― А що, не повинно?
Ліна раділа! Але це ще не вся запланована програма.
Настрій Зої Аркадіївни погіршився. Вона винувато поглядала на Катю, яка теж трохи знітилася. Єдина надія — десерт із сюрпризом.
Катя поставила на стіл вишукані креманки.
― А чому крем є у всіх, крім тебе? ― Зоя Аркадіївна нахмурилася. ― З ним смачніше.
― Там мед, а у мене на нього алергія, ― Ліна дістала телефон і увімкнула недавній запис. ― Занадто дрібні витівки, Зоя Аркадіївна. А ще людина науки!
Вечеря була зіпсована. Гості поспішили розійтися, а Зоя Аркадіївна зачинилася у своїй кімнаті, не промовивши ні слова.
Наступного дня Сашко і Ліна виїхали. Щоб не заважати Сашку, Ліна орендувала приміщення для роботи. Невдовзі почала непогано заробляти, у деякі місяці більше за чоловіка.
Але Зоя Аркадіївна так і не змирилася з вибором сина. Навіть коли з’явилися онуки, вона не змінила своєї думки і не підтримувала з ними зв’язку. Просто не вміла визнавати помилки. Але Ліну це вже не турбувало.
