Історії цій вже багато років. Мені тоді було 42 роки, а їй 33. Познайомилися випадково, а виявилось, що живемо у сусідніх будинках. Ми обидва розлучені, вона живе із сином, я з дочкою. До цього я мав багато знайомств і зустрічей, які після короткого спілкування за чаєм, продовження не мали.
А тут після недовгого спілкування, я побачив і почув жінку, з якою мені захотілося ще зустрітися. У нас почалися стосунки, я познайомився з її сином і трохи пізніше з її батьками. На той момент моєї доньки було 13 років, і дізнавшись, що я познайомився з жінкою, вона відреагувала на це зовсім не позитивно.
Спочатку мені доводилося її обманювати і говорити не правду, де і з ким я був, але поступово, крок за кроком я привчав її до того, що хочу і маю право мати сім’ю. На це у мене пішов дуже тяжкий рік. Потім прийшло літо і звістка про те, що моя колишня дружина вагітна від одруженого чоловіка.
У дочки була істерика, як я потім дізнався через те, що у неї все-таки була надія, що ми ще можемо помиритися. Тим часом, моя нова жінка вже десь місяців 6 відвідувала заняття з йоги і я почав помічати, що мені з нею все важче і важче почало спілкуватися.
Вона стала дратівливою і грубою, як зі мною, так і зі своїми батьками, вони це теж помітили. Був серпень, і ми всі разом поїхали відпочивати, єдине, про що я попросив, щоб ми не показували перед моєю дочкою всю серйозність наших стосунків, оскільки вона ще два тижні тому перенесла дуже серйозний стрес.
Ми добре відпочили, моя дочка вже дуже близько познайомилася з моєю новою жінкою та її сином. Все було нормально і я нарешті полегшено зітхнув, але прийшов день і вона мені під час зустрічі сказала, що не може мені пробачити образу пов’язану з нашою поїздкою.
Як виявилося, вона тримала образу за те, що я попросив її не показувати на той момент наші стосунки. Всі мої вмовляння та пояснення були марними, ми розійшлися. У мене була депресія та розчарування. Так минуло чотири місяці. Якось випадково зустрілися, поговорили.
Вона запропонувала зустрічі без жодних зобов’язань, планів та надій. Зізнаюся, що я її дуже любив, та й що тут казати, і зараз люблю. Загалом, я погодився, і, якщо чесно, не шкодую. Було всяке і сварилися, і мирилися, і їздили відпочивати.
Я любив її та її сина, у мене були дуже добрі стосунки з її батьками, але її не залишало почуття, що я нібито не люблю її сина і я їй не міг довести, що моя любов до нього проявляється не в тому, що я мав його носити на руках і постійно цілувати. Моя любов – це увага та турбота.
Я дарував подарунки і купував найнеобхідніше, що йому було потрібно, оплачував його навчання, забирав із садка, а потім уже зі школи, був на батьківських зборах і возив на тренування. А тим часом заняття йогою тривали, двічі на рік вона виїжджала на семінари і зв’язок із нею переривався.
Вона це пояснювала тим, що їм забороняли користуватися мобільними телефонами. Приїжджала вона звідти зовсім іншою людиною, вона ставала ніби більш чужою, її світогляд змінювалося не на краще, вона ставала не тією, з ким я знайомився спочатку.
Тільки зараз я дізнався, чим вони там займалися, і як їм промивав мізки інструктор, а ще вона має подругу, як вона її називає — вчитель і кумир. По суті, це вона весь час керувала нашими відносинами. Вона розповідала, як треба виховувати сина, чим і як його лікувати, які і де речі купувати, в якій перукарні стригтися, яке взуття купувати.
Щодо мене було сказано, що я не її чоловік. Мені все це було страшно неприємно, але я терпів з надією, що все-таки вона усвідомлює, що і хто їй важливіший, наші стосунки чи подруга та йога. Час минав, а нічого не змінювалося, у її пріоритеті так і залишалася кумир та вчитель подруга та йога.
Потім ми поїхали на екскурсію в інше місто і був мій день народження, сидячи поряд на ліжку, вона попросила взяти її телефон та по інтернету подивитися куди можна в цьому місті піти погуляти. Сталося так, що я натрапив у її телефоні на листування.
З перших рядків і по дат було зрозуміло, що листувалася вже давно. Там був флірт і фото як з її боку, так і з того. Тяжко згадувати ті відчуття, було так, ніби мені живцем серце вирвали і кинули на брудний асфальт, але за лічені секунди рішення було прийнято, і я вдав, що нічого не бачив і не читав.
Я не міг собі дозволити зіпсувати їй настрій, тим більше, що з нами була дитина. Після приїзду додому, я згас і це вона помітила. Я її любив, але вона втратила довіру. Я відмовлявся вірити в те, що коли я віз по суті її сина зі школи додому, вона фліртувала з іншим, чи зустрічалися вони, чи ні, я не знаю.
Так пройшла зима, весь цей час відчувалося у всьому, що людина віддаляється, та й наприкінці весни, вона без жодних причин перервала наші стосунки. Я її не засуджую, кожна людина має право на вибір. Напевно, і в правду я не її чоловік.
