Я хоч і розумію мотивацію своєї матері, але не підтримую її дії щодо мого брата, бо вважаю, що якими б не були суперечки між родичами, рідня завжди буде ближчою, ніж інші. Тим більше, рідний син. Я сама – мама п’ятимісячної дитини і навіть уявити не можу ситуацію, в якій я була б не на його.
Річ у тім, що трохи більше 15 років тому нас покинув батько. Тато пішов із сім’ї, бо втомився від постійних докорів з боку мами. Він працював на заводі, а після приходу додому на нього чекали дружина і двоє дітей. Усіх треба одягнути, взути і нагодувати.
При цьому мама не соромилася вимагати від тата більшого, ніж йому вдавалося принести. Вона свято вірила в те, що чоловікові потрібен тільки батіг, а пряники нехай залишаються жінці або дітям. Так чоловік буде більш мотивований і обов’язково стане успішнішим.
У якийсь момент тато не витримав і знайшов собі іншу жінку. Пішов жити до неї, а квартиру і все інше залишив нам. Зараз, дивлячись на ту ситуацію з урахуванням досвіду свого життя, я б сказала, що на місці мами спробувала б повернути батька або почала б шукати нового чоловіка.
Але вона просто взяла ініціативу у свої руки і поїхала в іншу країну, на заробітки. Для мене і брата. З того часу з батьком вони так і не бачилися. Я не знаю, що їй довелося пережити, поки вона шукала собі в іншій країні роботу, доступне житло і намагалася асимілюватися. Я думаю, це було пекло.
Проте через якийсь час їй все-таки вдалося домогтися свого, і процес пішов. Через кілька років вона приїхала додому, роздала всі борги і навіть якісь гроші віддала нашій бабусі на зберігання. Потім, коли я виходила заміж, мама подарувала мені квартиру. Це був шок.
Ще більшим був шок у брата, якому теж дісталося подароване від мами житло. Ми навіть уявити собі не могли, що все так обернеться. Ми з чоловіком досі живемо в подарованій квартирі й дуже цим задоволені. А ось брат… Він розлучився. Точніше, він пішов із сім’ї. Так, як тато свого часу.
Тільки тато пішов зі зрозумілих причин, а брат знайшов якусь малолітку і вбив собі в голову, що вона “та сама”. Кинув дружину і дитину заради малознайомої дівчини. Спочатку він хотів жити з нею в маминій квартирі, але вона не дозволила.
Був величезний скандал, наприкінці якого брат був змушений перебратися на орендоване житло. Моя невістка – жінка досить непогана. Зі своїми плюсами і мінусами. Якщо чесно, мама спершу її недолюблювала. Із сільської сім’ї, проста, без амбіцій. Звичайно, для мами вона здавалася тягарем.
Але той вчинок брата перевернув ситуацію з ніг на голову. Після цього мама ставиться до невістки як до власної доньки, а от син у її очах просто зник, випарувався. Раз на місяць мама надсилала мені та братові кілька сотень євро як подарунок для сім’ї. Їй ця сума була не в тягар.
А нам, з нашими зарплатами і постійно зростаючими цінами, дуже навіть допомагала легше дихати. Так от, мені вона так і продовжує переказувати гроші. За що я їй, звісно, дуже вдячна, але… Брат залишився від підтримки. Нескладно здогадатися, хто тепер отримує його гроші. Колишня дружина.
Коли я про це дізналася, то навіть не здивувалася: мамин стиль, додати нічого. Але нещодавно я зустріла колишню дружину брата, і розмова якось зайшла на цю тему. У неї все добре і в дитини теж. Але що мене здивувало, то це те, що мама їй надсилає грошей більше, ніж мені. Можете собі уявити?
Я не розумію, що це за нова мамина примха. У неї начебто одна дочка, і це я. Та й, будемо чесними, син у неї теж є. Так, він вчинив негарно, не по-чоловічому, але ж він рідний. На відміну від його колишньої дружини. То, може, час уже пробачити його або хоча б поговорити по душах?
Може, йому теж є що розповісти? Загалом, ситуація досить двоїста. І зрозуміти можна кожного. Але як помирити вперту жінку та її сина? Тим більше, територіально вони за багато кілометрів один від одного?
Не буде ж так увесь час. Та й квартира, якщо чесно, мене теж цікавить. Мама що, віддасть її чужій людині, не порадившись із нами? Мені навіть думати про це не хочеться. Чим вона тоді краща за батька?
