Я дуже ціную стосунки в сім’ї. І ненавиджу, коли їх хтось не поважає або, не дай боже, зраджує. Тож, не бажаючи бути лицеміркою, я зробила потрібні висновки про свого сина. Річ у тім, що він зрадив свою дружину і пішов до іншої жінки. Кинувши при цьому власну шестирічну доньку.
Такий вчинок для мене критичний. Ось тобі й сучасна сім’я. Тому я з великими труднощами взяла вихідний і цілий день розмовляла телефоном спочатку з сином, а потім і зі своєю невісткою. Річ у тім, що в той момент я перебувала в іншій країні. І навіть один день прогулу мені коштував грошей.
Проте я задоволена тим, що пішла на такий крок. Адже інакше навіщо взагалі потрібні родичі? І хоч син розповідав, яка мати його дитини некомпетентна, як він із нею нещасний, я була непохитна. Квартира, в якій вони жили, за всіма документами була моєю, але я заборонила синові в ній перебувати.
Нехай живе зі своєю новою жінкою. І тільки так, і ніяк інакше. Якщо йому совісті вистачило піти наліво, нехай там він і залишається. Невістці я передала свої щирі вибачення. Сказала, що я цілком на її боці. Тож тепер вона з моєю онукою можуть жити, де жили, скільки душі буде завгодно.
Приїду додому, займуся папірцями і перепишу житло на внучку. Раз її тато – така ось людина, то нехай вони швидше розлучаються і він платить аліменти. Невістка спершу думала, що я буду просити її залишитися з моїм сином, але потім, по ходу розмови, її голос ставав дедалі м’якшим.
Ну і наприкінці вона навіть дякувала мені, як і раніше назвавши мамою, а я що, мені приємно, і я знатиму, що рідна онука в безпеці. На жаль, мабуть, від нервів, здоров’я почало мене підводити, і з кожним місяцем я почала почуватися все гірше і гірше. Боліла голова, втомлювалася.
Тому через півроку роботи я вирішила повернутися додому. Спершу на місяць, а там подивимося. Як скажуть лікарі, так і буде. Але весь цей час я працювала, а також висилала гроші, але вже не синові, а невістці з онукою. Приїхавши додому, я попередила невістку, що, може, забіжу до неї на чай.
Синові я навіть не зателефонувала. Подумала, що пізніше з ним зустрінуся, особисто і на нейтральній території. Наступного дня після приїзду я, відпочивши від дороги, сходила в магазин, узяла гостинців і попрямувала до своєї власної поки ще квартири, дорогу до якої я чудово пам’ятала.
Ще на порозі я відчула ледь вловимий запах тютюну. Ніхто в нашій родині, включно зі мною, не мав такої звички, тож це було дивно. У кімнаті біля стільця лежали чоловічі капці. Свого сина я знаю, він узагалі не розуміє, навіщо ходити в капцях по ламінату, тому я запитала невістку в лоб
Я бачила, як вона трохи зніяковіла спершу, очі явно забігали, але потім вона видихнула, подивилася на мене серйозно і відповіла, що є чоловік, якому вона подообається. Він тут не живе, але якось раз заходив, а капці залишилися. Так вийшло, загалом.
Я людина доросла, тому тішити себе надіями, що невістка після мого сина не буде собі нікого шукати, було б досить нерозумно, але, зізнатися, я якось про це взагалі не думала. Напевно, підсвідомо я сподівалася, що в житті мого сина все ще повернеться на круги своя, а ле, судячи з усього, вже ні.
Що ж, нехай. Я обіцяла переписати квартиру на онуку, значить, так я і зроблю. Слово потрібно тримати. Тим паче я давно вже планувала після заробітків жити в селі, як і хотіла. Тому нічого особливого, треба сказати, не сталося. Поки я про все це думала, у невістки задзвонив телефон.
Вона вибачилася і втекла в іншу кімнату, відповідати, а я залишилася з онукою сама. Вона чудова дитина. Я так її люблю, що віддала б їй і ще одну квартиру, якби вона в мене була. І як тільки татусь міг тебе кинути? Що за людина така? Але тут мене як громом вдарило.
Я покликала онуку до себе ближче, пригостила її цукеркою і запитала на вухо, чи знає вона дядька, який тут був, поки тата немає? Вона відповіла, що знає. І тоді я запитала її ще тихіше, а як давно вона бачила цього дядька. І онука, не запинаючись, упевнено відповіла, що десь вже рік.
Рік тому вона вже бачила чоловіка, який залишив у моїй квартирі смердючий запах диму і свої розтоптані капці, а мого сина тут немає лише кілька місяців. Так виглядає сучасна сім’я? Мій син працює вахтовим методом. Тож удома його може не бути досить тривалий час.
Але, судячи з усього, щонайменше 12 місяців замість нього до невістки приходив змінник, але вона вважала за краще про це промовчати, тоді як мій син чесно в усьому зізнався. Похваливши онуку і попросивши не говорити мамі про цю розмову, я залишилася пити чай з невісткою.
Добрих дві години слухала її милу брехню про плани на майбутнє і “нову, перспективну роботу”. Наступні два тижні я лише ходила по лікарях і не думала ні про що, крім свого здоров’я, але настав час рішучих дій, і, треба зізнатися, я зайшла в глухий кут. Не знаю, як вчинити.
З одного боку, вони обидва один одного варті, що син, що невістка. З іншого – мені шкода онуку. Хоча, по суті, у неї вже й вітчим знайшовся. Але що мені робити, кому віддати квартиру? Їй чи йому?
Або плюнути на все і залишити її собі, а там нехай живуть як хочуть. Я вже теж немолода, і мені хочеться спокою. Навіть не думала, що на старості років доведеться потрапити в такий вир брехні й обману.
