Життя непередбачуване. Все може змінитися у будь-яку секунду і до цього не підготуєшся. Інколи люди, яких, здавалося, знаєш усе життя, можуть неприємно здивувати.
Треба бути готовим до того, щоб відпустити людину заради чогось нового. А не хапатися за стосунки руками та ногами, навіть якщо всім зрозуміло, що нічого гарного з того не буде.
Для цього потрібно мати самовладання та впевнений погляд життя. Чого я схоже не маю зовсім. Моє перше кохання з’явилося ще в школі. Він був старший на два роки.
Я була маленька і завжди перелякана, постійно хвилювалася через навчання. Моєму коханому на школу було начхати. Не можна сказати, щоб він звертав увагу на мене, але ближче до закінчення школи ми почали разом гуляти.
Для мене це було справжнє щастя. Через кілька років ми одружилися, я якраз навчалася в інституті, а коханий намагався «робити бізнес». Насправді він перебивався халтурами, які вдавалося знайти.
Минав час, і наші стосунки почали потихеньку розвалюватися. В нас з’явився син, але коханому було все одно. Він підшукав собі більш-менш цікаву роботу, а разом із нею і нову жінку. Почав часто пропадати, йшов з дому посеред ночі.
Я, зробивши над собою величезне зусилля, наважилася. Пішла жити до батьків, але півтора року у квартирі батьків з маленькою дитиною були зовсім не казкою. Щоденні претензії, сварки та розмови «крізь зуби» призвели до того, що я зайнялася особистим життям.
Мене познайомили з гарним хлопцем. Він обожнював дітей, не мав шкідливих звичок і непогано заробляв. Вже через пару місяців ми втрьох жили в його квартирі. Мій син обожнював вітчима, адже свого справжнього батька він не знав.
Новий чоловік прикипів до мене та моєї дитини. Працювати він став більше, натомість це дозволяло нам кожні півроку їздити на відпочинок за кордон. Син пішов у гарний дитячий садок, а потім до місцевої гімназії. Життя складалося добре.
Та як це буває в житті – з’явився мій колишній чоловік та батько мого сина. Як виявилося, життя його неабияк потріпало. Стосунків в нього не було. Робота була не дуже, але він хоча б намагався на ній триматися. Мої почуття нікуди не зникли за цей час.
Мене нестримно вабило до нього, тягло, як магнітом. Десь за місяць я у всьому зізналася чоловікові. А той начебто вже все знав. Довга, сумна розмова, і питання було вирішено. Раптом з’явилася нова проблема, на яку Катя ніяк не очікувала.
Мій син-підліток відмовився переїжджати зі мною. Його вітчим став ріднішим, ніж я. Він не захотів знайомитись зі своїм справжнім батьком, не захотів навіть підтримувати з ним дружні стосунки. Він твердо вирішив залишитися з вітчимом, який був взагалі чужою людиною.
Тепер я живу зі своїм першим коханням у квартирі, яку залишила йому мати. Загалом він непогана людина, намагається щось заробити, хоча виходить не дуже. До мене ставиться так само. З сином він не намагається порозумітися.
Але в мене тепер важкий вибір. Що робити – не знаю. Я хочу, щоб син жив з нами. Навіть більше, ніж хочу бачити колишнього чоловіка. Але як повернути моє янголятко? Він уже дорослий, і його ставлення залишилося незмінним – він мене розлюбив у той момент, коли я пішла від його вітчима
