Знайомство з батьками нареченого пройшло не так, як я очікувала. Він добрий і турботливий хлопець. Такої ж поведінки я чекала від людей, які його виховали. Ще до весілля в мене було дивне передчуття.
Майбутня свекруха виховувала мого коханого з трьох років. Хлопчика рідна мама залишила чоловікові, а сама подалася на заробітки за кордон. Там вона зустріла чоловіка, залишилася та будувала своє життя без сина від першого шлюбу.
А моя свекруха 25 років тому зустріла тата коханого й виховала його як рідного. Від самого початку вона заявила, що вона мачуха. Проговорила вона це з гордістю, мовляв, виховала чужого маленького хлопчика.
Тепер вона чекає подяки не тільки від сина і чоловіка, з яким прожила багато років, а й від новоспеченої невістки. Історію про те, як минуло дитинство мого майбутнього чоловіка, батьки розповідали весь вечір.
Майбутній свекор сказав, що після розлучення він якийсь час жив у своєї матері, а потім він зустрів її, і життя його заграло новими фарбами. На подив мачуху хлопчик прийняв і завжди називав мамою.
Тут-то вона так заплющила очі від компліментів, що стало ясно, як їй подобається слухати лестощі на свою адресу. А потім вона погладила руку свого чоловіка і сказала, що я маю знати про їх сім’ю все.
Так, ми скоро одружимося і будемо спілкуватися з батьками чоловіка. Але жити ми будемо окремо, та й у мене є своя сім’я. За два тижні до розпису свекруха зайшла в гості до моєї квартири, де ми збиралися жити після весілля.
Вона пройшлася квартирою, зазирнула в усі шафки й тумбочки, а потім сказала, що в мене вдома якось незатишно. Треба б штори поміняти. Але я у своїй квартирі міняти нічого не хочу, це я і сказала їй.
Майбутня свекруха почала обурюватися, що я їй хамлю. Мовляв, ще не стала невісткою, а вже сперечаюся з батьками чоловіка. Очевидно, що їй ніхто не вказував, які штори вішати в будинку.
Ось вона тепер і взялася наводити красу в будинку, де житиме її син. Того дня я була засмучена візитом свекрухи, коханий спробував згладити кути. Потім моя мама сказала, що треба ще раз подумати, чи треба виходити заміж.
Але я відповіла, що житимемо ми окремо від батьків, тож упораємося. Я не хотіла руйнувати п’ять років стосунків через те, що в мене не складається спілкування з мамою чоловіка.
Після весілля батьки чоловіка приїхали з новим карнизом і шторами. Я спочатку спробувала заперечити, але свекруха так була натхненна, що коханий мене зупинив.
Свекруха старалася, обирала два тижні штори, хоч я і сказала, що у своєму домі нічого змінювати не хочу. Вони все-таки повісили свої штори, після чого я виставила родичів за двері. Звичайно, вони дуже образилися.
Після цього я на чоловіка і його батьків так розлютилася, що через місяць я не могла просто так узяти і піти на ювілей свекрухи. Коханий намагався мене переконати, але я розуміла, що бачити цю жінку не хочу.
Тим паче, що всі чекали від мене вибачень. За що? За те, що вони тепер вказують, що і як я буду робити у своєму власному домі? Чоловік пішов до матері на день народження сам. Після цього він повернувся за північ, сумний.
Звинуватив мене в тому, що я не вибачилася, що не привітала свою свекруху, але ж вона його виростила. Минуло кілька місяців, і ми зрозуміли, що так більше тривати не може. Шлюб, у який лізуть батьки, приречений на провал.
Відтоді вже шість років минуло. У мене є коханий чоловік, від якого я чекаю дитину. Впевнена, що інакше й бути не могло. Зараз я абсолютно щаслива з новим чоловіком, і, до речі, стосунки з його батьками в мене прекрасні
