Сашка з мамою не розлучалися ніколи. Мама працювала, Сашко в садочок ходив. Весь час разом були. Разом їжу готували, разом квартиру прибирали, гуляти ходили, а тут раптом до бабусі у села його мама привезла і залишила.
Не сказати, що йому там погано було, але не звик він без мами жити. Бабуся дуже старалася, то млинців напече, то сирників. Із сусідськими хлопчиками потоваришував, у футбол із ними грав, а ввечері корів зустрічати ходив, але все одно сумував за мамою.
Затужить увечері Сашко, а бабуся його вмовляє посміхнутися. Мама ж на роботу ходить, а він вже великий, то вдома б один залишишся. З садка він випустився, а до школи тільки восени піде.
Все обіцяла, що він поїде із мамою до міста, костюм йому куплять і портфель. «І справді, – думав Сашко, – я тут з бабусею, дідусем та друзями, мама там одна зовсім».
Якось підслухав розмову Сашка. Бабуся казала дідові, що в його мами хтось є і він може її заміж покличе. Так малюк і дізнався, що його батько кинув їх, як тільки дізнався про дитину. А його мама сама ростила.
Навіть квартиру вже власну купила. Допомогти нема кому. Сашко тоді все зрозумів і більше не скаржився бабусі, що сумує за мамою, а лише чекав, коли вона приїде за ним та познайомить з татом, який їх не кине.
Через тиждень, у вихідний під’їхала велика чорна машина. Вийшов мужик бородатий, і широко посміхаючись, сказав: «Сашко, я твій тато». І простяг йому велику коробку із залізницею, паровозиком та двома вагонами.
Поки бабуся та мама стіл збирали, Сашко побіг друзям хвалитися, що в нього тепер тато є, що подарунки йому купуватиме щодня. Ось залізницю вже привіз.
А ще вони всі разом у магазин підуть за костюмом та рюкзаком, бо він дорослий, йому до школи треба ходити. Сашко прокинувся, коли мама та Вадим уже поїхали.
Він почав плакати, а бабуся його заспокоювала і все обіцяла, що його все ж таки заберуть, але пізніше. Коли вона влаштується, і куди заберуть, Сашкові було незрозуміло.
Він втік у курінь на березі річки і там проплакав весь день, а ввечері його знайшов дід. Сашко згодом заспокоївся, але чекати не припинив. Щодня вибігав на дорогу, чекав на гарну машину, в якій мама з дядьком Вадимом поїхала.
Мама приїхала одна на вечірньому автобусі. Вона обійняла сина, а потім замкнулася в кімнаті з бабусею та дідом. Сашко тільки почув, що новий тато й не тато йому зовсім, бо не хоче з ним жити.
Бабуся її заспокоювала та все казала, що хорошого чоловіка важко знайти, а діти ще будуть. Мама заплакала. Вона не хотіла кидати свого сина. Нехай той дядько або їх разом бере, або хай йде світ за очі.
Вранці Сашко з мамою поїхали назад у місто до своєї квартири, а там з величезним букетом троянд на них дядько Вадим чекав. Тепер у них вже троє синів, а Сашка найулюбленіший.
