Мої батьки завжди намагалися зробити все можливе, щоб я не знала, що таке бідність. Не можу сказати, що ми жили в повному достатку, але я ніколи не скаржилася на своє життя. У батька була мрія – купити мені квартиру.
Він почав збирати на житло ще до моєї появи на цьому світі. Батьки купили квартиру, коли мені навіть 15 років не було. Зробили там ремонт і почали здавати її квартирантам. Це давало додатковий дохід.
Я знала, що виросту і житло дістанеться мені. Було якось спокійніше на душі. Я не боялася виходити заміж, не маючи жодної опори в цьому плані. Я завжди відчувала, що ніби винна своїм батькам.
Тому старанно вчилася, щоб здобути гарну освіту і почати заробляти пристойні гроші. На роботі познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Стосунки в нас зав’язалися швидко. Зовсім скоро він покликав мене заміж.
Я була на сьомому небі від щастя! Коли ми одружилися, постало питання, де ми будемо жити. Звичайно, я згадала про свою квартиру. Батьки швидко владнали питання з орендою, і ми в’їхали в наше житло.
Але мій чоловік почав говорити про те, що його турбує той факт, що квартира записана не на моє ім’я. Мовляв, він не відчуває себе господарем. І не зможе відчути, поки мій батько не перепише житло на моє ім’я.
Мені було ніяково говорити про це з батьками, але ж вони обіцяли, що квартира буде моєю. То чому б просто не оформити документи вже зараз, щоб не було жодних проблем у майбутньому?
Зібралася з духом і заговорила про це з батьком на сімейному вечорі. Йому це страшенно не сподобалося. Він сказав, що не хоче займатися цим, бо паперова тяганина нікому не потрібна.
Квартира і так дістанеться мені за правом спадкування, коли батьків не стане. Я почала пояснювати татові, що мій чоловік хвилюється. Він хоче бути господарем у домі, але не може, бо квартира формально не моя.
Йому настільки некомфортно, що він готовий уже зараз почати відкладати гроші на своє житло, але я не хочу постійно економити через це. Замкнуте коло! Коли батько це почув, він сказав, що мій чоловік ще має себе показати.
Мовляв, одружитися – це одне, а будувати з людиною побут – зовсім інше. Тато буквально натякав на те, що наш шлюб і зовсім може розвалитися через кілька років. Тож не варто вестися на квартирні маніпуляції чоловіка.
Я дар мови втратила, коли це почула! Невже батьки не довіряють моєму вибору? Після цієї розмови я вже більше не хочу жити в тій квартирі. Починаю підшукувати варіанти для оренди. Так буде краще всім.
