От всі кажуть, що свекруха і невістка це пожиттєва історія Кайдашевої сім’ї. А в моєму випадку, то я взагалі не знаю як з нею говорити.
Бо справа от в чому. Моєму сину, її рідному онуку зараз 6. Дитина з самого початку народилася з досить поганим імунітетом, часто хворів. Нічого не допомагало, але лікарі обіцяли, що це пройде.
Знаєте, їх улюблене “переросте”. Так ми не переростали до самої школи. Надія була на те, що я вийду з декрету в 3 роки і піду на роботу, адже ми взяли будинок в кредит, і ще трішки, у нас його реально можуть забрати.
Чолвік один не справляється, а я з дитиною вдома просто фізично не могла нічим йому помогти. Після випуску з садочку, в який ми по суті майже не ходили, його зачиняють на ремонт.
Я влаштувалася на завод, влітку всі йдуть у відпустки, тому мені обіцяли зайві зміни і додаткові гроші за переробіток. З таким розкладом ми могли б внести відсотки по кредиту і навіть сплатити трішки самого тіла, все б вирівнялося більш-менш, а там би вирішили щось.
Син, дякувати Богу став більш спокійний, менше хворів, тому було прийнято рішення відправити його до свекрухи в село. Я розписала список ліків, меню, свої продукти привезла, сказала, зайвого не давати, приїздила раз в 3 дні після 15 годин на ногах до них в село електричкою, і впевнилася, що все гаразд.
Звісно душа була не на місці, тому я з самого початку пропонувала найняти няньку. Але свекруха плакала, а син просився до бабці. Коли нарешті я видихнула спокійно і почала працювати на всю котушку, почалися дзвінки:
“Їдь, забирай свою дитину, його обсипало”. І такого роду розмови були постійно, то кашель, то температура, то пронос, то вітрянка, потім були алергія і отруєння. І це все всього за місяць.
Я не витримала, забрала дитину додому, це знущання якесь. Як би я не просила, свекруха все одно примудрялася випустити його на річку самого в дощ, чи чаю з калиною і медом дати, бо ” Це ж перше лічєніє”.
Дитині алергіку Карина і мед, то взагалі, мами мене зрозуміють…
Словом робота моя накрилася мідним тазом, коли я зробила зауваження свекрусі на майбутнє, мені сказали:
“Бо своїх дітей самим треба бавити, от і не буде швидкої Насті”… Цікаво, це ж я плакала і кричала що не доживу і осені, якщо внука не дасте?.
