Історії про дружбу
Одна жінка сіла в поїзд – їхала до сина няньчитися з онуками, їхати було далеко. Поїзд був прохідний, і коли жінка, помахавши проводжаючим, сіла і озирнулася, то побачила,
Токарем Василь Єгорович був від Бога. Та й то сказати, від закінчення ПТУ і до сьогоднішнього дня – професії не зраджував. Метал відчував. За дзвоном його визначав, яким
Говорю зі стовідсотковою впевненістю – із сусідами мені пощастило, особливо з бабусею, яка живе у квартирі навпроти. Сценаристи бразильських мильних опер неодмінно погризли б собі лікті по плечі.
Ймовірно, у кожного в колі знайомих є така людина, яка згадує вас лише тоді, коли йому від вас щось дуже потрібно. Така мерзенна особистість є і в маїй
Дивуюся людям, які вважають, що хамство і божевільний егоїзм — це поведінка, властива наглухо відбитим матусям. Є в мене сусідка, яка своїм прикладом довела, що вона все життя
Майже щоденно спостерігав дуже дивну картину. Напроти автобусної зупинки є невелике поле. Лавочки там, спортивні снаряди та інші атрибути культурного відпочинку. І щоранку на цьому полі траплялися сварки,
Віра, глибоко замислившись, сиділа біля вікна. Настав зимовий вечір, у вікнах будинків запалили світло, а їй було все одно — світло чи темно. Вірі було про що замислитись.
Шура відвела чоловіка в Оксани через півтора роки після одруження. А може і не відвела, може просто дала в той момент більше і засяяла як діамант, і Пашка
– Слава! Нарешті ти взяв слухавку! Де ви? – Ольга майже кричала. Минуло вже понад три години відколи В’ячеслав, її колишній чоловік, забрав на прогулянку дочку, Катеринку. У
Мене звати Віка, мені 25 років, У мене є улюблена подруга Катя, ми з нею знайомі з самого дитинства – коли були маленькими, завжди ділилися іграшками. Доходило навіть