Історії про дружбу
– Не знаю, куди мені йти після школи, – несподівано зізналася Ніна, сумно перемішуючи свій молочний коктейль. – Усі вже щось обрали, а я досі в роздумах. Я
– Ти бачила, на чому вона сьогодні приїхала? Кажуть, татко на день народження подарував. – А сумка? Сто пудів тисяч за двісті! – Та годі сумка. Ти на
Опівночі Олену розбудив дзвінок у двері, варто було відкрити, як їй на шию з плачем кинулася Тетяна. – Андрюша зовсім збожеволів, він справжній звір! – проридала подруга. –
– Олежику, ну куди ти тут став?! – Катя дивилася на кучугури навколо їхньої припаркованої машини. – Ми ж потім не виїдемо звідси! – А де ти бачиш
Був по-справжньому теплий травневий день. Олексій крокував вузьким тротуаром, що простягнувся вздовж новенької багатоповерхівки, прямуючи до великого красивого супермаркету за продуктами. У звичайні дні цим займалася Тетяна, але
– Вони з’їли весь твій запас їжі, знаючи, що в тебе маленька зарплата, перетворили квартиру на хлів, а тобі було незручно? – обурювалася Олена. – Ти серйозно? –
– Одружився з колгоспницею. І куди наш Льоня тільки дивився?! – Вечір у кафе, де збиралися подружки з компанії друзів Леоніда, набирав обертів. Дами перемивали кісточки Ксенії, молодій
– І ти що, все їм залишила? – Катя бачила, як подруга дивиться на неї не розуміючим поглядом. – Ти не підеш до нотаріуса і не будеш качати
Ніна стояла перед дзеркалом, поправляючи непомітну, але охайну хустку на голові. Її руки злегка тремтіли. Вона вже не вперше йшла шукати роботу, але тепер усе здавалося ще складнішим.
Осінній вечір повільно опускався на село. У невеликому будиночку на околиці тьмяно горіла лампочка під стелею, відкидаючи жовті тіні на стіни. Дід Іван сидів за кухонним столом, застеленим