Дівчина намагалася з’ясувати, чому той телескоп так всіх хвилює, але не дочекавшись відповіді від старого, вона вийшла надвір і знову дістала з сумки відомість….
Софія, сільська листоноша, яка по-старому розносила літнім жителям їх пенсії готівкою, ще раз перерахувала гроші і поклала їх на стіл перед дідом Степаном. Попри те, що їй було
– Що, навіть не запитаєш, чому я хочу розлучення!? – роздратувалася вона.
Максим мовчки дивився на телефон. Розмову було завершено, але ніякої ясності це не принесло. – Як це більше не приходь? – вголос промовив він. – Це ж мій
Алла звикла царствувати і володарювати над всіма чоловіками в колективі, але тут в колектив прийшла амбітна новенька… — Ліна амбітная новенька
Кіра прийшла працювати у велику компанію – з чітким наміром підшукати нормального хлопця. Але все пішло не так, як я припускала. Колеги, звісно, звертали на неї увагу, але
Сазонов був мовчун та флегматик. Спіткнешся і не помітиш. З таким можна поговорити про погоду або обмінятися анекдотами…
Вони стояли в курилці і диміли кожен у свій бік. Прізвище у Марини було гарне – Горбачова. Роками трохи за сорок. Фігурою трохи округла. У розмовах трохи дивна.
Вранці Марію розбудив сонячний кролик, справжній сонячний кролик. Вона любила в дитинстві грати з таким, пускаючи його маленьким уламком дзеркала….
Перший промінчик ранкового, ще боязкого сонця, проник через фіранку і крадькома розсіювався по кімнаті, висвічуючи прості половички на підлозі і ліжко біля стіни з жінкою, що лежить на
Коні – це друзі. Так було завжди. Ще в дитинстві, коли мама працювала у конезаводі на конюшні: доглядала, гладила їх, іноді сварила, але по-доброму.
Інколи вони приходять до мене у снах:  гніді, булані, вороні… Охоплюють щільним колом, торкаються вологими мордами рук, обличчя, їх багато, але мені зовсім не страшно. Сьогодні я вибираю сірого
Подруга з Михайлом проводжають мене до таксі. Сергій прощально махає рушником у дверях….
От не люблю я побачення, кафе всякі… Нерви, втрата часу, вічно щось відбувається… не люблю – і все тут. Але несподівано подруга вирішила зустрітися з незнайомим їй чоловіком.
Жанна розплакалася, бо розуміла, що їх чекають ще важчі часи. Коля ніяково її втішав….
Коля стояв, втягнувши голову в плечі. Він був маленького росту, з великими відстовбурченими вухами і вічно кудлатим волоссям. Поступливий, беззлобний, тихий, працьовитий. Освіти вчасно не отримав, треба було
Іра посміхнулася і потягла подругу до своєї кімнати, сказавши, що тепер вони гратимуть в неї вдома….
Шестирічна Ксюша вийшла на сходовий майданчик із лялькою в руці. Спустившись поверхом нижче, дівчинка насилу дістала дверний дзвінок квартири своєї подружки. Пролунала гарна трель, двері відчинилися, величезна стара
А наші лихі бабусі нічого не бояться, вони вже своє відпрацювали, вони можуть бути і смішними, і якими завгодно…
Потоваришували ми нещодавно, в гостях. Яскраво одягнена, у вухах прикольні сережки, дуже гарна. Регоче, недбало жестикулює, гримаючи браслетами, ну просто дівчисько. Ця жінка мені дуже сподобалася. Не те

You cannot copy content of this page