Історії про дружбу
– Ой, я вчора з таким хлопцем на вечірці познайомилася! Гарний, веселий! Загалом, сама не розумію, як усе трапилося, але вранці я в нього прокинулася, – хихикнула Ганна.
Андрій завмер у дверному отворі спальні, нервово смикаючи ґудзик на манжеті сорочки. – Вирішила зробити сюрприз, – Марина посміхнулася, але щось у поведінці чоловіка змусило її насторожитися. За
В той день, як і завжди, Марія прокинулася трохи раніше того часу, на який був поставлений будильник, а точніше, о 6:30 ранку. За наглухо закритими шторами глухо барабанив
Роза сиділа на ринку у свій вихідний і з надією поглядала на людей, що проходили повз неї. На маленькому столику перед дівчиною були розкладені різні фігурки з пап’є-маше,
Лариса жила у рідному селі, куди приїхала з великого міста у 35 років. Вона здобула відмінну освіту, викладала історію у старших класах, готувала дітей до іспитів. Ростила її
– Може, все-таки подзвониш їм? – Сергій дивився, як дружина втретє перекладає новорічні іграшки в коробці. – Стільки років дружимо… – А сенс? – Оля різко зачинила кришку.
“А що власне відбувається?” – подумала Ольга. Вона зайшла у свій відділ і побачила, як усі її колеги стояли, про щось говорили поруч зі столом Ганни, а потім
– Та що ти граєшся з цією лялькою? – А що? – Та вона ж уся страшна, стара, волосся облізле! Викинь її! – Вона мені подобається! Тим більше,
Ми з Сашком розпалювали мангал у його дворі, на спеціальному лужку біля будинку. Неспішно робили всі необхідні дії. Мене трохи здивував високий паркан, що обгороджує маєток, а також
– Михайло! Я так більше не можу! Це – не дитина, а якесь покарання. Знову його вчителька дзвонила. Навчальний рік тільки-но почався, і ось нам знову до школи