Історії про кохання
Він уже звик заглядати до них у вікно, бо вони жили на першому поверсі. Спочатку хотілося вище, потім звикли. Найбільше раділа бабуся – не треба довго підійматися. По
Олексій Єгорович нікуди не поспішав. Можливо, вперше за останній рік. Хоча, кому брехати? Напевно, вперше за все життя. У дитинстві поспішаєш вирости. У молодості поспішаєш жити. Світ яскравий,
Вона пройшла до вагона і видихнула. Нарешті… штовханина і шум перону залишилися позаду. Як їй несподівано пощастило! Не було-не було квитків, а тут раптом вискочив. А Дарина встигла
Співробітниця РАЦСу виглядала досить дивно. На вигляд їй було років шістдесят, і на пару, що увійшла, вона подивилася, чомусь, дуже сердито, майже – з ненавистю. Взяла заяву, яку
– Давайте підвезу, Катерино Андріївно, мені по дорозі, а у вас сумка важка. А може, дров привезти… так я зроблю. – Що ж це, Олексій Петрович, такий спосіб
Ірина прокинулася, наче від поштовху. Серце тривожно билося в грудях. З ванної доносився шум води, що лилася. Годинник на стіні показував за десять хвилин восьма. Дивно, сьогодні ж
– Дуже приємно, Надія! А скільки вам років, мила? – зневажливим тоном запитала у Наді мати нареченого. – Тридцять два роки. – Що? Тридцять два? Ігор, ти в
– Ось якщо не будеш хорошим хлопчиком, не почнеш вчитися, то будеш як той дядько! – говорила висока блондинка синочку. Той, про кого йшла мова, важко пересувався по
– Господине, солі не дасте? А то я забув купити – на порозі стояв усміхнений чоловік. Олена мовчки пішла на кухню і насипала йому в баночку. Повернулася, а
Лера встала з місця в автобусі, поступившись ним літній жінці. Правда, зараз і самій було дуже недобре. “Ох, може скоро і мені місцем будуть поступатися?” – промайнуло в